Але ж 5000 примірників були надруковані і не продані, це збитки.
Прокуратура запросила, наприклад, інтернет-видання "Фраза", а на суді газети "Блік" з Нацкомморалі я сама була, комісія намагається закрити газету.
Але дійсно народ зацікавився тільки Ульяненко, можете сміятися чи плакати. Бо він відомий письменник, представник культури. І за нього вступилися інші письменники, наприклад, нещодавно по СТБ в новинах - Ліна Костенко. Яворівський написав листа до Нацкомморалі і видавництва. Також з цього приводу висловлювалися іноземні письменники, навіть російський ПЕН-клуб. Про це також неодноразово говорили на радіо "Свобода".
Могло таке бути з-за того, що бомбили якісь інтернетівські ЗМІ чи, перепрошую, симпсонів? Отож.

Ну добре. Митець не існує поза суспільством, тому що мистецтво - це частина культури, а культура - виключно суспільне явище. Культури поза суспільством не існує. Таким чином митець обслуговує інтереси суспільства. Останнім часом митці занадто далеко відійшли від суспільних інтересів, і суспільство в них розчарувалося. Тепер навіть повністю інтегрованим у суспільну мораль та суспільні інтереси митцям ніхто не довіряє, таким чином, сьогодні вартість мистецтва переживає глибоку інфляцію, викликану, між іншим, широким напливом митців, які наслідуючи програму концептуалістів 70-х років, мають лише запозичені у попередників теоретичні моделі творчості і дуже слабке їх практичне втілення. (Але існують митці, які спекулюють на інтеграції до суспільства - це поет Євген Євтушенко.)
Думка, що нібито поета не цікавить, що про нього думає проста людина - глибоко хибна, бо поет пише саме для простих людей. Така думка виникла більш ніж сто років тому у середовищі ранніх модерністів, які хибно гадали, ніби мистецтво може існувати поза суспільством. За це вони були жорстоко покарані повним крахом своїх естетичних програм. Виключення становили насправді талановиті митці, які мали творчий потенціал набагато ширший за декларовані програми. З часом теоретична програма увійшла у глибоке протиріччя із їх практичною діяльністю. Найяскравіший приклад - російський письменник Данііл Хармс та український поет Михайль Семенко.
Так що, як казав дідусь Селінджер: "Пам'ятай про товсту тьотю!" може в неї там поганий настрій, може в неї тяжка хвороба і не склалося особисте життя, а ти їй кажеш "мене, як справжнього поета, не їбе", та щей матюкаєшся! Чи сподобається це товстій тьоті? Чи не розчарується вона у сучасній літературі? Про неї треба думати насамперед.

дискутуй по суті, якшо хочеш дискусії - а не переходь на особистості.
і слідкуй за своїми штанцями.