Прочитав "Пацики" і ОХУЇВ!!!!
Я - 1972 року народження. В нас у Білій Церкві моє життя й життя моїх товаришів - БУЛО АБСОЛЮТНО ТАКЕ САМЕ!!!!
Ті самі слова, події, проблеми...
УСЯ історія - практично про мене!!!! Я шокований!!! І пацики, і бурсітєт, і місилово та бухалово, 1 гоп-стоп, і зависали на даху дев"ятиповерхівки і там теж скинули пацана додолу, й вітчим-рецидивіст, і бійка з ним та ножик... Дівки такі самі! Перебуваю під враженням вже декілька днів - наче вкинуло мене у МОЄ минуле!!!
Але маю ОДНЕ непорозуміння: щодо купівлі бухла. Тоді продавали бухалово з 14-ої години й до 19-ої, страшенні черги, горілка коштувала дорого (9,10 Русская й 10,20 Столічная), часто купували на точках самогон (6 крб.)... Взагалі, у творі з бухаловом нібито жодних проблем - але ПРОБЛЕМИ З КУПІВЛЕЮ випивки БУЛИ ТОДІ ПОСТІЙНО!
І знов же, пиздець! Ну, наче про мене!!!! Навіть у подробицях! Заміни власні назви, імена й клікухи, підрихтуй мову під наш діалект - бля буду, ПРО БІЛУ ЦЕРКВУ!
крута книжка))) колись подруга подарувала на Новий рік))) так я її із захопленням прочитала не відриваючись)
Книга для людей з почуттям гумору)))
Варто почитати))
Не правы вы, уважаемая. По поводу мовы. Я например как читатель, редко читающий украинское, получил истинное удовольствие в этом романе именно от мовы! (опустим пока содержание) Автор очень удачно жонглирует укрмовой, жарногом, местными диалектизмами, сленгами. Наоборот, получилось очень свежо и насыщенно. Извините, но я б даже сказал, что автор на пути создания своего собственного, омоложенного и модерного укрязыка. Во всяком случае, иные укравторы меня в этом смысле не впечатлили. Мова автора - один из его главных плюсов и достоинств. Он совместил старорежимную мову с языком индустриального русскоязычного города - и это, надо признать, очень непросто. Ему удалось. Опять же на мой взгляд. Что касается смысла и идеи - спорить не буду, это сугубо вкусовщина. Мне было забавно почитать про рок-н-ролл в провинции, хотя тема мне не близка.
Читаю вже не перший коментар до цієї книги - дуже прикро, що читачі не змогли зрозуміти автора. особисто мені книга дуже сподобалась! Більше того - вона змусила мене полюбити читати!
Во-первых, обязательно надо уважить автора уже за то, что попробовал выложить на бумаге свои мысли,причем по-украински, местами совсем ничего так, это все-таки труд, братцы. Во-вторых, претензии к стилю автора предыдущих рецензентов справедливы. Художественной ценности и эстетической в книге мало. Пан Терлецкий грубо и неумело пытается создать постмодерный роман своими заимствованными и компилированными приемами, что касается мовы - оная остается на уровне студента филФАКА.Возможно, на русском языке роман звучал бы лучше. Просто глупо и смешно смотрятся в одном тексте руссизмы с диалектными украинскими словами или малоупотребительными в нашем регионе лексемами. Вот все наиграно как-то, неискренне... Но, за неимением лучшего, пришлось прочитать и это.
Купила книгу на ярмарці в рамках "Країни мрій". Насамперед хочу подякувати продавцю, котра вмовила мене її купити. Прочитала книгу за один день, і нестерпно жаль, що вона так швидко закінчилася. Автору "респект і уважуга". З нетерпінням буду чекати наступних творів.
Дуже прикро, панi Марино, що ви не побачили в героях книги украiнцiв. Не можливо, а точно такі люди існують. З такими переконаннями, поглядами на життя, зацікавленнями і мріями – нас же 46 мільйонів. Герої живі, бажають щастя, думаю, бiльшiсть з моiх спiввiтчизникiв, а iх ой як немало у свiтi, побачили себе в них. Хай благодатна Англія не чекає, як би розкрити їм обійми і нагодувати, обігріти, дати особисте щастя і матеріальні блага, але працюючи там, ти впевнений у завтращньому днi. Так, герої книги боряться за виживання, вони просто шукають де апріорі краще, для них вдома це краще було неможливо.