Мене також зацікавила назва книжки і тема яку спробував відкрити автор. Але в процесі читання було лише роздратування. Автор використовує надзвичайно багато русизмів, або штучно "зукраїнізованих" російських слів, на кшалт - "государ" замість володар. Також автор слабо орієнтується в історичній термінології - центуріон прирівнюється до капітана (не лейтенанта), а центурія - це сотня (а не взвод в якому 30 бійців) або "участь в турнірних аренах", не зустрічав щоби лицарські бої хтось називав словом "арена" яке характеризує тип приміщення , а не двобою.Точно так само в богословських висловах Ячейкін дуже "плаває", для прикладу: "прихильний догляд всемилостивої Богородиці..." мав би бути неустанним наглядом пресвятої Богородиці, скоріш за все. Не знаю як вичитувала це писання відповідальна за випуск Ю.Оскольська, але вона явно не перепрацювалась!!! Русизми або мовні помилки практично на кожній сторінці. І це видано за програмою "Українська книга" на державне замовлення. Я би точно не ставив цю книжку в відділі дитячої бібліотеки, де вона, на разі, виставлена.

а мені сподобалася "трохи пітьми". читала вночі під ковдрою з ліхтариком і на ходу теж читала)

не погоджусь з Вами.
Вона чи не єдина письменниця з сучукрліт на той час, початок 2000х, яка надає перевагу душевним переживанням, емоція і почуттям, а не алкогольно-наркотичному бунту. Вона уособлює лірику і романтизм, а не нон-конформізм. І це її родзинка

приємно, що зацікавленність до Дністрового все є таки не втихає, думаю, Пациків вде можна віднести до класики сучукрліту)))