| Андрій Курков презентував «Нічного молочника» |
|
|
 Український письменник Андрій Курков в галереї Фонду сприяння розвитку мистецтв минулого тижня представив роман «Нічний молочник». Його видало харківське «Фоліо».
Письменник сидить у великому кріслі, обтягнутому коричневою шкірою. Поряд — рояль. Директор галереї Юрій Куликовський дзвонить у дзвіночок. Просить до слова Андрія Куркова, а сам сідає в першому ряду. — У березні українською книжка вийде у видавництві «Нора-друк», — розповідає автор. — Минулого тижня презентував «Нічного молочника» в Парижі. Зараз його вже готують до друку в Німеччині.  Роман складається з трьох життєвих історій. Героїня однієї з них — молода жінка Ірина, яка живе за містом. Вона має тримісячну доньку, але не вигодовує їй власного молока. Жінка здає його в дивну молочну кухню двічі на день. Вона впевнена: робить це для немовлят із заможних родин, матері яких самостійно не вигодовують малюків, аби не псувати грудей. Ірина — прототип України й пересічних людей, за рахунок яких наживаються можновладці. Письменник зачитав три уривки. Після кожного сідав за рояль і щось грав. — Я вигадую мелодію на ходу. Не знаю, що саме й коли гратиму, — пояснює. — У дитинстві закінчив музичну школу. А більшість книжок пишу під класичну депресивну музику. Без неї створив би, мабуть, удвічі менше романів. У березні 2004 року вийшов політичний роман Андрія Куркова «Остання любов президента». У ній він передбачив помаранчеву революцію й отруєння Віктора Ющенка. У книжці главу держави теж отруїли, після чого все його тіло вкрилося веснянками. Нині цей роман хочуть екранізувати у Франції.  — Уже після революції мене запросили в ресторан два генерали зі Служби безпеки України. Вони запитали, чи не могли мій твір використати як сценарій тих подій, що сталися в нашій країні, — згадує письменник. — Після того я вирішив про політику не писати. Почав любовний роман. Та після 70 сторінок закинув. Узявся за ще один — теж не виходило. Потім таки повернувся до теми політики, і справа пішла. За словами Куркова, писати почав у десять років — після того, як загинули три його хом’ячки: — Я випустив їх побігати по квартирі. Одного розчавив дверима тато. За кілька днів другого з’їла бездомна кішка, яку я приніс додому: хотів нагодувати її ліверною ковбасою. Тоді я написав віршика «Одиночество хомяка, который потерял друзей». А третій невдовзі впав з балкона п’ятого поверху. Я чомусь тоді думав, що писати можна лише про мертвих. Тому другий вірш присвятив Леніну.  Каже, що отримує багато листів від шанувальників з усього світу. — Мені надсилають їх бандеролями. Часто люди пропонують написати щось у співавторстві або подають свої історії для сюжету нового роману. Але в мене й самого вистачає фантазії. Відповідаю на листи нечасто, — ділиться письменник. Романи Андрія Куркова перекладені 32 мовами. Вони стали бестселерами у Франції, Німеччині, Швейцарії, Голландії й інших країнах Європи. У США творчість письменника вивчають на курсах досліджень пострадянських культур. Фото: Андрій Шматов Постійна адреса сторінки:
Only registered users can write comments.
1. 03-03-2008 18:20 Я читала журнальний варіант у "Радузі". Читається вліт, та наприкінці розчарувалася, бо чекала, що оті калейдоскопні сюжетні лінії зійдуться в одну набагато стрункіше. Мабуть, так порізали. Бо взагалі-то Андрій це вміє. 2. 03-03-2008 15:14 Хто прочитав "нічного молочника"? Поділіться враженнями! 3. 03-03-2008 10:59 Я взагалі-то від тебе листа чекаю. З обіцяним матеріалом  4. 03-03-2008 07:43 ого))) каюся)) Яно, в мене пошта не працювала 3 тижні геть  ти мені щось писала?...5. 03-03-2008 07:22 перечитайте уважно заголовок |
|||
| < Попередня | Наступна > |
|---|
DeadRooster