«Глобальне вторгнення: Битва Лос-Анджелес»: Без квестової складової

Ми настільки розслабилися, живучи в режимі споживання, що просто не замислюємося про те, що робитимемо, якщо відбудеться щось подібне до сюжету свіженького голівудського фільму «Глобальне вторгнення: Битва Лос-Анджелес». А такі події цілком реальні, якщо припускати, що позаземне життя існує. Галактика майже не вивчена, літати далеко у всесвіті ми не можемо, заслабкі наші технології космічних двигунів. Є прихильники, які вірять в інопланетних істот та розум, але є і супротивники такої теорії. Проте, так чи інакше, завжди залишається місце на припущення «А що, якщо?..».

Фільм «Глобальне вторгнення: Битва Лос-Анджелес» дає нам можливість пережити кілька діб несподіваного сценарію разом з командою морських піхотинців США та спостерегти їхні спроби не допустити великої кількості жертв. Але, як на будь-якому полі бою, без жертв не обходиться. Коли на твоїх очах гинуть друзі і частина команди, з якою ти провів кілька останніх років, дуже легко втратити самоконтроль. Режисерові дуже яскраво вдається показати одвічну чоловічу боротьбу за неформальне лідерство. А ще те, що за власні помилки доводиться розплачуватися, незважаючи на біль втрати.

Очікувати на сильний сюжет стрічки не варто – розчаруєтеся, не виявивши його під час перегляду. Він лише повторює десятки своїх попередників. Спробуймо зрозуміти задум сценаристів. Схоже, що вони хотіли занурити глядача в один з епіцентрів подій, цієї несподіваної сутички. А війна – це битва, кров, стрілянина, біг, гонитва, порятунок цивільних, тут і не потрібна сильна сюжетна лінія. Завдяки гучному звуку, максимально наближеному до реальності, вибухи, смерть – все, як справжнє. За спецефекти можна поставити оцінку відмінно.

Далі, коли основну мету виконано, а саме – цивільні і діти, які вижили, евакуйовані із зони бойових дій, військові розуміють, що відлежуватися – не те, для чого вони вирішили служити в морській піхоті. Командний дух швидко розставляє все по місцях: як тільки штаб-сержант висловлює свою волю йти в бій, до нього приєднуються інші морські піхотинці.

Традиційно підкреслений в фільмі американський патріотизм військових – почуття, заради якого й завдяки якому загинути в бою морським піхотинцям показово не страшно.

Розчарували у фільмі діалоги і дублювання. За законами жанру, військові не розмовляють, а кричать, і цей крик, змішаний зі стріляниною й постійними вибухами, не дає можливості глядачеві зрозуміти сенс виголошених фраз.  Хоча й сенс, мабуть – якраз у тому крику.

В стрічці відчувається невелика частка військового гумору – саме настільки, настільки гумор взагалі доречний у фільмах такого жанру.

Відчуття після перегляду – як погравши в плаский комп'ютерний екшн, без квестової складової. Убий або вб'ють тебе.