«Любовний настрій»: Найкрасивіший рецепт кохання

Звуки, рухи, кольори, погляди, дотики, ледь відчутні почуттєві вібрації – все сплітається в фантастично красивий настрій. Настрій кохання. Кохання ідеального. Кохання нереалізованого. Кохання на межі фантазії. Такий він – «Любовний настрій» Вонга Кар-Вая. Настрій, що підкравшися непомітно до серця глядача, залишається в ньому навіки.

Мабуть, я ніколи не бачила красивішого кінокохання. Після «Любовного настрою» більшість фільмів про красу кохання, переглянутих раніше, здаються смішними. Так, мабуть, більше реальними. Нехай в тисячі разів ближчими до справжнього життя й справжніх людей. Але їхній смак в порівнянні зі смаком «Любовного настрою» схожий на смак мила в порівнянні зі смаком чистої джерельної води.

Сюжет фільму простий. Ванг Кар-Вай поєднує в ньому дві самотності: зраджених жінку й чоловіка. Дізнавшися, що їхні подружні половинки є коханцями, герої фільму хочуть з'ясувати для себе, чому так сталося. Ні, вони не стануть коханцями заради помсти. Помста – занадто огидна річ для благородних душ героїв. Вони дружать. Їхня дружба плавно й невідступно наповнюється особливим настроєм – настроєм кохання. Цей настрій наповнює Його та Її душі найпрекраснішою мукою. І їм не залишається нічого іншого, аніж пронести красу цієї муки крізь життя. А для цього їм треба попрощатися, щоб більше ніколи не бачитися...

Вони ніколи не будуть разом, бо над усе їм подобається страждати. Тільки не переступивши ні на мить тонку межу платонічності, вони зуміють зберегти кришталеву чистоту почуттів й проживати це кохання в собі знову і знову, все своє життя. Так Ванг Кар-Вай витворює найпрекрасніший коханнєвий фаталізм. І нехай експресивному західному глядачеві ніколи не зрозуміти безглуздої східної жертовності, ніколи не осягнути мотивації вчинків героїв – аби напитися божевільної краси «Любовного настрою», його треба просто прийняти. Щоб відчувати, не потрібно розуміти. Щоб закохатися в це кіно, його досить впустити в своє серце.

Фільм сплітається в таке дивовижне плетиво, від якого розривається душа: фантастична музика, досконалі рухи, п'янкі кольори. Кожен кадр – окремий шедевр. Надзвичайні сукні, вишукані повороти голови, чарівлива постава героїні не можуть не закохати в себе. Внутрішні пориви пристрасті, абсолютно німа й непорушна жага, пронизливий, але зовсім прикритий одягом еротизм, бентежить, збурює уяву і тривогу.

«Любовний настрій» лишає безліч почуттів. І щоб хоч трохи розібратися в собі, їх потрібно пережити. Відчути подумки на смак, дотик, запах. І тоді звільняєшся від стереотипів: кохання не повинне бути реалізованим, щоб бути прекрасним. Він і Вона, лишивши собі лиш спогади дотиків долонь і скупих обіймів в стіні дощу, є щасливішими за мільйони взаємно закоханих пар. Їхнє кохання лишається з ними – непорочно чисте, нічим не заплямоване й бездоганне у своїй красі. А глядачеві залишається тільки впиватися власним почуттям благородної тужливої безнадії і пекучої фатальної краси. Або ж обнадійливої недомовленості й незавершеності – кожен відчує по-своєму. І по-своєму завершить.