«Перевізник 3»: Неймовірні пригоди Стетхема в Україні

теґи: Люк Бессон, бойовик

У 2002 році Люк Бессон надав на суд глядачам свій черговий продюсерський проект - драйвовий бойовик з Джейсоном Стетхемом в головній ролі. Фільм здобув шалену популярність, і сиквел не змусив себе довго чекати. Касовий успіх «Перевізника 2» дав зелене світло третій частині, на шляху до якої, зійшов з дистанції режисер перших частин Луї Летер'є. Але що ж погубило «Перевізника 3»? Проблема полягає не лише в зміні режисера, копати треба набагато глибше...

 

Відразу ж хочеться запитати у творців: «Чому ви обрали Україну для розвитку сюжету?». Весь цей задум з українським міністром, який піклується про чистоту й екологію власної країни (реальністю тут і не пахне), викраданням і перевезенням його дочки - все це виглядає дуже картонно і безглуздо. Без усяких сумнівів можна сказати, що це найбанальніша робота Френка Мартіна за весь кіносеріал, якому знову довелося відмовлятися від власних правил.

 

Сценарій від початку до кінця пронизаний безглуздостями і упущеннями, а про змістовну частину і зовсім ніхто не спромігся поклопотатися. Глядача спробували наситити лише відірваними сценами і гонитвою, вирішивши що про змістовну частину ніхто думати не буде. Стосовно екшн-сцен, то деякі з них дійсно були виконані на пристойному рівні, але операторська робота заслуговує найбільш гнівної критики. Ми стали свідками страхітливого тремтіння камери в геть невідповідні моменти, ну а крупні плани головних героїв виконані бездарно і однотипно. Що не викликає обурення, так це саундтрек, над яким дійсно постаралися.

 

Як повелося останнім часом, в бойовиках жіночі ролі грають уродженки з країн колишньго СРСР, але ніхто не задавався питанням, як вони грають? Деколи від їх гри стає просто смішно... Наталія Рудакова виключенням не стала, відігравши на середньому рівні, не показавши абсолютно нічого. Джейсон Стетхем вже не дивує... Все стандартно і одноманітно в його виконанні, мабуть, він вже переграв ролі крутих і невразливих парубків, пора відмовлятися від цього.

 

Ближче до кінця фільму, Валентина (Наталія Рудакова) говорить одну дивну річ: «Ми не такі як росіяни, українці відрізняються від них розумом і серцем». Для чого була сказана (і вкладена в уста режисером) ця фраза? Підкреслити напруженість між країнами? Напевно, потрібно бути дійсно божевільним, аби такою дурістю завершувати кіно. Подібні творіння можна із спокійною душею пропускати, а то раптом, після перегляду, в голову прийде думка, що Росія і Україна знаходяться на різних полюсах нашої планети.