«Рестлер»: Тріумфальне повернення Міккі Рурка

Кожен фільм Даррена Аронофскі чекаєш з нетерпінням і певними сподіваннями. У голові мимохіть крутяться питання: «А на цей раз вийде? Чи правильно він підбере хід подій? Чи не розчарує мене Даррен?» Але Аронофскі непохитний, представляючи на суд глядачів свою четверту картину, яка обов'язково знайде безліч захоплених відгуків. Стосовно останньої його роботи, «Рестлера», то фільм, як ніколи, залежний від одного актора, а саме - Міккі Рурка.

У новому фільмі Аронофскі вирішив торкнутися не математики, і не наркотиків, а такого видовищного спорту, як рестлінг. А саме - певного відрізку з життя рестлера Ренді Робінсона, на прізвисько «Таран». Попри це, фільм не перетворюється на банальне оповідання про спортсмена. У «Рестлері» спорт - лише тло, що дає можливість у всій красі показати іншу сторону головного героя, спочатку приховану навіть для нього. Страх втратити дещо важливе іноді кардинально міняє людину, змушує поглянути на життя з іншого боку і прийняти вірні рішення. Герой Міккі Рурка опиняється на волосок від смерті, завдяки чому усвідомлює важливість для нього деяких людей, в тому числі власної доньки.

Не скажеш, що сюжет перенасичений подіями, у фільмі показані лише ті епізоди, які найточніше передають відчуття героя. Фільм протікає досить повільно, але перегляд від цього не здається затягнутим. У такому повільному оповіданні є свої безперечні плюси - кожен епізод або сцену можна додумати і обдумати без зайвого поспіху, а відтак - мати чітке уявлення про те, що відбувається. Оператор фільму цього разу не Меттью Лібатік (основний оператор Даррена), але це не позначилося на якості подачі матеріалу. Маестро Клінт Менселл, у свою чергу, видав черговий зворушливий і сильний саундтрек, що загалом не дивує, адже у цього композитора роботи завжди якісні.

«Рестлер» став бенефісом Міккі Рурка, та ще яким! Нехай Міккі вже не такий як раніше, але це пішло на користь його ролі. Він практично став єдиним цілим зі своїм персонажем. Переживання, біль, радість і любов - все це Міккі передає з чуттєвістю, яку важко підробити. Змін зазнала не лише зовнішність Рурка, але і його акторська майстерність. Роль рестлера по праву може вважатися кращою, і важко повірити, що він зможе перевершити її. На Марісу Томей також було приємно дивитися. Її гра цілком пасувала до її ролі. Івен Рейчел Вуд після перегляду навіть і не пригадаєш, що хорошою ознакою не назвеш.

Кінець фільму просто незрівнянний. Міккі Рурк за допомогою фінальної пісні зміг створити одну з найбільш вражаючих кінцівок останнього часу, і глядач навряд чи зможе залишитися байдужим. Фільм Даррена Аронофскі знову відрізняється від його попередніх роботи, а значить, попереду нас чекає ще безліч цікавих і різнопланових проектів цього режисера.