Тайсон у фільмі Тобака. Гарний, поганий, злий...

Після теплого документального фільму-знайомства Tyson хочеться називати його не Тайсоном, а просто Майком.

Майк, воістину, один з людей епохи, чия слава боксера вже давно перекреслена славою публічного скандаліста і хулігана. Ураган і людоїд на ринзі. Скандаліст, ісламіст, улюбленець жовтих таблоїдів, рецидивіст – поза ним. Колись самий молодий чемпіон світу і одночасно останній на сьогодні великий американський чемпіон в найпрестижнішій heavyweight категорії (не Холефільд же!). Колись рекордсмен на прізвисько «залізний» і «найгірша людина на світі». Нині банкрот, якому тільки і лишається виправдуватися бажанням жити сьогоднішнім днем.

У фільмі Майк посиджує на леопардовому дивані і видає сентиментальні фрази типу «хто б міг подумати, що бідного хлопчика з Брукліна так прийматимуть в Москві». Язик Майка розв’язаний. Він, мов відкрита книга, нічого не приховує – та і не вміє напевно. Читає вірші, проклинає свої внутрішніх бісів і зізнається, що майже не вміє контролювати себе. Джеймс Тобак в цей час через камеру любується племінним татуюванням Майка і підкладає під різні вислови Майка архівні відеоматеріали. Просто і безхитрісно.

Задумка американського підпільника Тобака була проста – показати людину, а не медіа голограму. Тобак будує документальний портрет Майка як свою з ним розмову. От тільки при монтажі видаляє свої питання, і лишає тільки сповідь-монолог Майка про самого себе.

Зробити кіно про Тайсона Тобака змушує не вчорашня мода на боксерські фільми. Джеймс з Майком знайомі давно, ще в 1987-му році Тайсон, перебуваючи тоді ще в статусі «надії суперважкої категорії», відвідував знімальний майданчик комедії Тобака The Pick-up Artist. У наші дні, коли Тобак вирішив переказати світу історію Майка, боксерська кар’єра Тайсона перебувала в стані клінічної смерті, а синусоїда особистого життя прямувала в чергове піке – Майк починав нову реабілітацію від чогось там.

  На своєму відеопортреті Майк виглядає вже не демоном з телеящика, але і не святою невинністю – просто людиною! Щирим вахлаєм з примурженими очима, що старанно підбирає слова для каяття. Ображеним хлопчиком, який в один день з подивом виявив, що вміє першокласно битися. Бідолахою, на якому тиск публічного життя поставив не менше шрамів, ніж 218 раундів на професійному рингу. Дивлячись історію Майка, пізнаєш тужне існування людини, котрій буває легше затулити в бороду, чим розповісти анекдот.

Майк розказує свої секрети. Як, наприклад, за день до свого першого чемпіонського бою з кривдником свого кумира Мохамеда Алі Тревором Бербіком підцепив гонорею від повії. Згадує про свої слабкі легені, про те, як в дитинстві його кидали хулігани, про утримання від сексу, про свою любов до голубів. Відблискуючи сріблом вставних зубів, видає власну релігійну поверховість, мовлячи: «Я хотів щось змінити і прийняв іслам». Але головне – лишається щирим, а то і зовсім розкриває душу. Ось розмова доходить до Каса Д'Амато – вже покійного першого тренера і названого батька Тайсона – і в очах Залізного Майка збираються сльози...

  Так ми вперше по-справжньому знайомимося з Тайсоном і починаємо називати його просто Майк. А також розгадуємо головну таємницю випираючих вчинків Майка Таксона, його найстрашніший кошмар – бути таким, як усі.