Танго «Volver», або Повернення до життя
Режисер: Педро Альмодовар
Актори: Бланка Портільйо, Кармен Маура, Лола Дуеньяс, Пенелопа Крус
Студія: El Deseo S.A.
Прем'єра: 30.05.2006
Фільм «Повернення» я дивилася декілька тижнів тому. Але написати про нього можу тільки зараз. Мистецтво Альмодовара треба «виношувати» в собі доти, доки не народиться справжнє Розуміння. В цьому його особливість, в цьому його смак.
Цей фільм відносять до жанру трагікомедії. Він поєднує в собі елементи комедії, детективу і драми, витворюючи одну-єдину глибоку картинку чийогось життя. Та незважаючи на всі складнощі своїх означень, фільм дивиться дуже легко, на одному подиху. Це ще один талант режисера – він як ніхто вміє легко й просто показати важкі ситуації.
У «Поверненні» тонкою павутиною переплітаються між собою долі жінок: матері Ірен, двох її дорослих доньок (Соледад та Раймунди, чию роль виконує Пенелопа Крус), онуки й сусідки. Одного дня помирає тітка Раймунди й Соледад, яка жила в рідному селі жінок. Селяни пліткують, що довгий час стареньку тітку Паулу доглядав привид її покійної сестри Ірен. Кажуть, Ірен повернулася з того світу, аби допомагати своїм рідним.
Пенелопа Крус дуже красиво й органічно вжилася в образ Раймунди - сильної, рішучої, вольової, наполегливої, хоча й жорстоко побитої життям жінки. В її долі було стільки жахів, що інша на її місці давно б зламалася, розпласталася б під тягарем обставин. Що найбільше боліло Раймунді – її матір усе життя нічого не помічала, не бачила страждань доньки (хоча все відбувалося в сім’ї, безпосередньо на її очах), бо весь час витрачала на боготворіння її батька. Раймунда злилася на матір й ховалася від світу під шкаралупою сили, рішучості й неймовірної стійкості. Та після повернення матері все змінюється в їхньому житті. Поволі тане лід, і з-під шкаралупи вилазить маленька вразлива дівчинка, якій дуже потрібна матір.
«Повернення» наскрізь просякнуте грою у «дочки-матері». Та ж гра перебуває в центрі історії самотньої сусідки Августини, чия матір-хіппі безслідно зникла того ж дня, коли згоріли Ірен з чоловіком. Августина виховувалась бабусею, матір не мала часу на дітей за вічними пошуками свободи. Їй також дуже бракує матері.
Ще один важливий елемент фільму, його душа - танго. Красиве аргентинське танго «Volver», яке співає Раймунда.
Фільм Альмодовара настільки насичений незвичайними подіями, що дивуєшся: як можна зробити таку заплутану історію настільки простою? Тих перипетій, що він вмістив у «Поверненні» (інцест, вбивство падчеркою свого вітчима, переховування трупа, підпал чоловіка та його коханки, повернення «привида» з того світу) вистачило б щонайменше на півдесятка попсових детективів-трилерів. Але для кіномистецтва Педро Альмодовара немає нічого дивного, нічого неможливого.
«Повернення» – це не лише повернення Ірен в життя своїх дочок. Це прокидання від довгого сумного сну самотності й болю всіх героїнь фільму. І цей новий ранок починається приємним відчуттям сім’ї у кожної з них за плечима.
Ще одна позитивна рецензія :) +1
Тільки шось заплутано описаний сюжет. Незрозуміл хто помирає і повертається...
> ..незрозумілo хто помирає і повертається...
от переглянеш стрічку – розберешся )))
:)))) це тіпа прийом для інтриги? ;)
ага.. це пришпил такий – кожного разу шукати інтригу у фільмі, в котрому вона не задумана.. ))
аааа!!! то ви визначтеся: вам переказувати сюжет чи ні?! а то одним – переказувати, а іншим – щоб нівкоєм случає не було спойлера))))
Я визначився :) Мені пофіг. Аби хороші люди писали :) Просто непонятно... Як це мама з ними була, а потім повернулась...
з мамою якраз найцікавіша сюжетна лінія ))
так що дивися цей фільм обов"язково – Альмодовар просто майстер кіношедеврів
:) ок. матиму на увазі. А хто такий Альмадовар теж не знав :)....
ой, це такий дядько, якого дехто вважає "хворим на всю голову", як і всіх справжніх геніїв
в нього й інші фільми чудові, я збираюся всі переглянути
до речі, в квітні новий фільм Альмодовара виходить з Пенелопою Крус, але до нас дійде аж у вересні (((
:) То ти фанатка.
я категорично не є фанаткою будь-кого чи будь-чого, це не моє )
я поціновувачка )))
:) Як гарно звучить :)
ото-то )))
бо я вже остаточно заплуталась з читацькими вимогами ))
То не читацькі, а одиничні, бо читають значно більше ніж коментують ;)
дякую знову )))
а щодо незрозумілості й інтриг – коли починаєш дивитися, все стає просто, ясно й легко для розуміння
та й інтриги там зовсім не такі, як у голівудських фільмах – ніщо не тримає в напрузі, ніякого моторошного музичного супроводу і т.д.
саме життя як воно є, таке складне і таке просте одночасно... ))
:) з рецензії це дуже добре зрозуміло.
Це скоріше не комедія, а щось на межі пародії та кітчу))
На що пародія?
особисто я пародійного в фільмі нічого не побачила
це не комедія, а трагікомедія, де люди мають сили жити, посміхатися, любити й співати крізь біль й невимовні страждання
У Поверненні Альмодовар дає більший акцент не на трагедію як таку, зі всіма проблемами і негараздами які виникли, а на абсурдність даної ситуації. Гумор постає у пародіюванні серіалів, де подібні історії виникають дуже часто. Зі всіх фільмів Аьмодовара, цей найбільше наповнений іронією та великою кількістю парадоксів.
от Ви самі все й пояснили )))
та іронія – то все-таки невеселий гумор
і підколювання з серіалів теж талеко не на першому місці (принаймні, на мій погляд, а кожен бачить крізь призму власної свідомості), хоча не заперечую, що таким злегка віддає
щодо абсурдності ситуації – цілком з Вами погоджуюся, але в цьому й смак
Ну,пародія у Альмодовара не на рівні піколювання, вона більш витонченіша. Він перетворив її у свій коник, так як вона присутня чи не у кожному його фільмі. І якби забрати з Повернення парадоксальність та пародійність, то вийшов би фільм зі звичним до банальності сюжетом)
Так)І абсурдність притаманна стилю Альмодовара.
все одно мені дуже не подобається називати це "пародією" в такому шедеврі, треба якесь витонченіше слово вжити )))
стьоб?
фу, яке негарне слово ))
Вибачте, вирвалось :)
і таке буває :)))
Ну, як не називай, всеодно фільм таким і буде) Тому не будемо вішати якісь ярлики.
може, пришпилією?
і про найбільший акцент:
я не вважаю, що там є акцент на трагедію – гадаю, найбільший акцент на стосунки дочки-матері
не так конкретно матір-донька, як взагалі, жіночі стосунки.
о, так буде найбільш правильно )))
жіночі стосунки... як багато в цих словах....
дуже багато!
тільки не того, про що подумала більшість чоловіків )))
напевне більшість подумала про соціальну активність :)
соціальна активність в стосунках жінок? )))
поясніть, не розумію
ну там балакають... стосунки виясняють... і все таке.
а я подумала про глобальну соціальну активність, громадські діяння і тд... ))))))))))) – таке теж буває ))
ай. то взагалі для жінок нетипово. і слава Богу.
одна Вітренко чого варта. хоча Тимошенко з такої точки зору теж не подарок.
ану-ану, хто пападробнєє про те, що "глобальна соціальна активність і громадські діяння" "для жінок нетипово".
офіційно заперечую.
жінки були б не менш активними, якби чоловіки не приклалися до того факту, що садять їх вдома, прив'язуючи до ведення домашнього господарства.
ой як це не доречно... тут зараз місце закінчиться для дискусії... а це такий холівар...
я не відмазуюсь. просто тут не місце так сказать.
промовчати чи що?...
Тут не про політику мова, політика – то болото. Прекрасним створінням в тому багні не місце. Окрім того, в жінки забагато емоцій і менше розважливості. В політиці потрібен чоловік типу Піночета.
Але я знаю багато жінок-громадських діячів поза політикою, в соціальній та культурній сферах. І вони, повір, вершать великі діла.
Щиро вірю. Виключення бувають всюди. А я мав на увазі що нетипово системно.
може й нетипово
але це яраз те, про що писала Оринка: жінки не мають ані часу, ані можливості
деякі ще трохи борсаються, але більшість заривається в купу брудної білизни і немитого посуду – і деградує... (((
це стереотип. не більше. хто хоче — той заривається. а хто боїться заритись — ниє що їх чоловіки дома тримають. хоча напевне і чоловіків у них нема :)
а якщо є чоловік і ще й ниє — то взагалі дивна жінка, або просто звичка у неї така. надіюсь не треба пояснювати чому.
"а якщо є чоловік і ще й ниє — то взагалі дивна жінка" – дійсно, диво дивне: чоловіка має, а ниє ))))))))
сьогодні чоловік для жінки скарб, чи не так? ))
:) Вам видніше. Але загальна тенденція така, що багато хороших людей не вміють робити хороших соціальних стосунків і тусуються без половинок.
от уяви собі, Назаре, Ти маєш жінку.. активну громадсько-політичну діячку.. вона вічно приносить додому повно папрів, приводить повно людей.. віддає їм диски, скидає фотки, веде інтелектуальні бесіди за горнятком кави з черговим митцем.. не миюч посуд, не порохотяачи хати і не ідучи вночі до Тебе в ліжко, бо їй статтю на завтра тре здати. Стерпиш? Ні.. А жінки таких чоловіків мають терпіти, правда?
А гроші вона приносить? Дачу має?
от якраз ні... Ти сидиш з дитиною і намагаєшся вижити з держдопомоги на дітей, її не вистачає, тому ідеш на роботу, котра мусить бути не надто надійною і обов`язковою, а тому малооплачуваною, – оскільки в садочку дитина постійно хворіє і на роботі постійо доводиться брати лікарняні.
А жінка тим часом обіцяє, що потерпи.. ось я тут підзароблю.. там мені за статтю віддадуть.. покищо затримуть, але буде.. скоро все зміниться... і так – років 10-20.. Дуже Ти встигнеш бути активним громадсько? Навіть якщо усі задатки в Тебе є..
Нахуй таку жінку :) Я би просік це состарта і не женився. А якби не просік, кинув би цю як просік і знайшов би нову хорошу. Стільки дівчат самотніх хороших навколо.
ха-ха! а якщо так сталося, що це людина, яку Ти дуже-любиш і вона безумно люить Тебе. і у вас дитина.. Тоді це немоливо.. тоді терпиш. і Ніна, дружина, Андруховича стерпіла, хоч була надзвичайно активною і сильню... і Покальчукові дружини не витримували, тому він одружувався разів вісім, і Франко саме тому так і не... і будь-які інші незначні діячі.. Громадська діяльність не є нетиповою для жінок.. Іх просто заганяють в кут..
Як я можу любити таку людину, яка ігнорує мої інтереси. А тим більше інтереси дітей.
Є люди, яким не властиве сімейне життя.
Ніхто нікого в кут не заганяє. Люди самі загяняються. Є таке поняття як мозахізм.
мазохізм = вийти заміж + народити дітей ))
якщо тільки це то так
Оринка! :) Відображення коментарів трохи змінилось і тепер можна пофлудити на славу! :)) хі хі.
))))) пішла ґуґлити слово "флудити" )))
а за відображення коментарів – молодці! гадаю, вдячна вам не тільки я ))))
:) з коментарями це тільки початок.
флудити... це по суті розмовляти :))
ги, ось нафлудила про флуд ))) я – паршивий флудерст ))
Флуд (від англ. flood (вимовляється флад, /flAd/) – «повінь») – розміщення однотипної інформації, однієї повторюваної фрази, однакових графічних файлів або просто коротких безглуздих повідомлень на веб-форумах, чатах, блогах.
Флуд (від англ. flood /flʌd/ — «повінь», «потоп») — марнослів’я, повідомлення в інтернет-форумах і чатах, яке займає (в багатьох випадках) великі об’єми і не несе якоїсь нової чи корисної інформації. Крім того, на форумах флудом називають будь-яке повідомлення, яке не стосується теми форуму (офтопік).
Особа, яка поширює флуд, називається флудером (образливо — флудерастом).
Флуд поширюється як знічев'я, так і з метою троллінгу, наприклад, з бажання комусь дошкулити. Мережевий етикет засуджує флуд і флейм, тому що вони утруднюють спілкування, взаємодопомогу і обмін інформацією. В багатьох інтернет-форумах створюються спеціальні окремі розділи і теми «для флуду» (на деяких форумах їх з гумором називають галявина флудера), щоб флудери не поширювали свою діяльність на інші розділи і теми.
Технічний флуд (його ще називають IRC flood) є розподіленою DDoS-атакою на певний ресурс (у вигляді великої кількості запитів), яке викликає відмову в обслуговуванні.
Трактат про флуд :) Точніше мініреферат.
Як показує мій досвід, будь-яку дискусію в неті так чи інакше можна прирівняти до флуду. Просто є люди різного рівня розвитку та з різними інтересами. Хтось може розмовляти простіше. Хтось складніше. Але в будь-якому випадку то є розмова двох людей. Просто розвага.