«Термінатор 4»: Я – машина, і ти – машина

Мені здається, що для людей мого покоління «Термінатор» – це дещо більше, ніж фільм. Це перші відеозали, це геть інша кінокультура, це – I’l be back, зрештою. Ці сентименти кожного разу заважатимуть сприймати об’єктивно нові реінкарнації культового кіно, як багатьом вони завадили об’єктивно оцінити, наприклад, фільм «Іронія долі 2».

Події четвертого «Термінатора» відбуваються повністю в майбутньому (це ж стосується і двох наступних картин, які лише в планах). Ніяких стрибків у часі, якщо не рахувати пари хвилин на початку, все чітко і зрозуміло: триває війна людства з роботами. Витвір військових система Скайнет веде методичну зачистку машинами території Сполучених Штатів від залишків американського етносу. (Про те, чи діє Скайнет так само вміло на території, скажімо, Росії, мова не йде).

Побороти Скайнет з переможним фіналом у 2029-му році має Джон Конор, месія, спаситель, чию роль цього разу виконує Крістіан Бейл. Це вже третя модифікація Конора, що до певної міри виправдана змужнінням головного героя.

В цей же час в битву з машинами включається Маркус Райт (Сем Ворінгтон), чи то ворог, чи то друг. А Конора Скайнет призначає своїм найбільшим ворогом, про що вивішує оголошення в інтернеті (бо якось же повстанцям став відомий цей рейтинг смертників).

Маркуса глядач бачить на початку фільму в камері смертників, епізод стосується 2003-го року. Як він опиняється у розпалі битви? Ким він є, а головне – яку роль зіграє у протиборстві машин і людей? На ці питання слід відповісти і Джону, і самому Маркусу.

Фільм чітко визначився з жанром, і від усієї тої філософщини, що мала місце в перших «Термінаторах», не залишилось і цяточки на кіноплівці. Згадайте лише сцену гри малого Конора з Термінатором, яку на пустельному тлі спостерігає Сара. Чи сцени на палаючому дитячому майданчику. Як не крути, а з ідеєю в Камеронівських фільмах було непогано. Людство, яке саме себе спалило власною вірою у всемогутність, у технологічність, у підконтрольність...

Термінатор-4 – абсолютно рамочний футуристичний бойовик. Герої-повстанці, злодюги-людожери, свій серед чужих, чужий серед своїх, конфлікт лідерів формального і неформального. І жодних натяків на іронію, на мелодраму в її класичному сенсі. Звісно, якщо не вважати роботофільське кохання мелодрамою.

Зі спецефектами, як ви можете здогадатись, усе пречудово. Я би навіть сказав, у міру. Оргтехніка з кулеметами носиться і шмаляє на всі боки, з’явились геть нові модифікації роботів, зокрема і величезна така штука, позичена, певно, в «Трансформерів».

Роботи, чесно кажучи, тупуваті, і на початку за людство стає якось навіть сумно. Бо так потерпати від доволі нечисленних, ще й керованих мало не MS-DOSом створінь – то треба вміти. Армія Термінаторів не лише позбавлена тої єзуїтської винахідливості, яка була притаманна герою того ж Шварценеггера, але й банально ліпить в молоко, витрачаючи дорогоцінний боєкомплект без толку.

Та згодом до мене дійшло, що хоч на дворі і 2018-й, але це лише початок війни. Що ми маємо справу з моделями T-600, а модель Т-800, яку і зіграв сталевий Арні, лише в розробці. Хоч і на фінальній її стадії, судячи з фільму.

І тим сумніше стає за людство. Бо дивлячись на ті нещасні потуги спротиву машинам, навіть не варто уявляти війну армії Конора з рідкими Термінаторами Т-1000, представленими в сіквелі героєм Роберта Патріка, а в українських реаліях – героєм Майдану.

А от чого я зовсім не зрозумів, так це, по-перше, хто чий батько (напевне, треба просто намалювати на листочку всю цю схему), а по-друге, чого це Скайнет так полює на Конора саме в четвертому фільмі? Адже машини часу ніби ще немає, Конор – не менше, але й не більше ніж неформальний лідер повстанців. І а-ля Нео він ще не став.

З музикою ніби все на місці, і навіть присутня фірмова тема Бреда Фідела. З картинкою, як я вже сказав, також. А от з відчуттям реальності, особливо в останні хвилин 15 фільму, якось стало зовсім зле. Якісь такі банальності: «візьми моє серце», «прощавай, коханий», «битва триває», викликають бажання смачно так позіхнути.

Може, я щось романтизую, але біг ме не пригадаю, аби лажа у вигляді, скажімо, «вогнетривкої» шинелі настільки впадала в око в перших двох стрічках. Чи оті хвилі розпеченого металу, які нашому герою завдають хіба що моральну шкоду. Менше з тим…

Висновки такі. Перше. Точно буде як мінімум Термінатор-5 і, схоже на те, там буде знову змучений політикою та світовою кризою Шварценеггер.

Друге. Технології і далі не готові замінити собою душу. Четвертий Термінатор залишає по собі відчуття як після перегляду вартісної стрічки. Проте на жодні роздуми чи особливі емоції не провокує.

Третє. Людству такі загрожує повний кердик. Бо ніяких передумов того, що буквально кілька амебоподібних Т-1000 не вистачить, аби забути про всіх Конорів на світі – немає.