Забери сумніви мої
Режисер: Джон Патрік Шенлі
Актори: Емі Адамс, Меріл Стріп, Філіп Сеймур Хофман
Студія: Scott Rudin Productions
Прем'єра: 30.10.2008
Жінка, котра любила попліткувати, одного разу засумнівалася: а чи це не гріх. І пішла зі своїми сумнівами до священика. Отець Арарк вислухав і сказав: «Так, плітки – це гріх. Але я хочу, аби ти пішла додому, взяла подушку, поставила її на дах і розрізала ножем».
Пліткарка зробила, як велів святий отець. «І що вийшло?» Жінка здивувалась: «Пір’я». «Пір’я…» – повторив він, – «то я хочу, аби ти повернулась і зібрала все до останнього пір’ячка». «Але ж це неможливо!» – сказала вона, – «Я не знаю де шукати, пір’я порозносило вітром». «Це і є плітки», – сказав отець.
Це одна з проповідей отця Фліна – життєрадісного, розумного, доброго священика. З його появою у бруклінській церковній школі стало немов світліше. Суворе, майже монастирське буття у школі святого Миколая підтримує директорка, сестра Алозі (Меріл Стріп), жінка консервативних поглядів.
Звісно, що ні сам отець Флін (Філіп Сеймур Хофман), занадто розкутий і демократичний, ні його проповіді не можуть їй сподобатись. Та не все залежить від директора школи – є ж і вище, церковне керівництво.
Бачила б сестра вечірні посиденьки святих отців – за пивом-вином, цигарками, добрим шматом м’яса з кров’ю. Як це не схоже на мовчазні вечері жіночого складу викладачів. Одна з наймолодших – сестра Джеймс (Емі Адамс) – ще така щира і зворушлива. Та приклад суворої пожертви сестри Алозі на вівтар віри й науки для неї багато що значить.
Молоденька сестричка стає свідком занадто доброго ставлення священика до темношкірого учня. Що це: просто турбота за хлопця, якого ображають однолітки чи щось більше? Сестра ділиться своїми спостереженнями зі старшою колегою.
Гадаю, що переконувати в сильній грі таких монстрів кінематографу як Стріп і Хофман не треба. Тим більше, що вони з однаковою віртуозністю справуються з ролями стерви, праведниці, негідника і святоші. Надзвичайно сильна також епізодична роль мами темношкірого хлопця (Віола Девіс) – це просто вражає.
Фільм поставив за власною п'єсою американський драматург Джон Патрік Шенлі. П'єса отримала Пулітцерівську премію, а кіноверсія мала п’ять номінацій на Оскара і кілька десятків інших нагород. Ви думаєте завдяки актуальній таблоідній темі священників-педофілів?
Ніфіга подібного! Фільм не про це. Ми, до речі, так і не дізнаємось, чи мали підстави підозри сестер. «Сумнів може бути не меншим тягарем, ніж впевненість». Це теж з проповіді отця Фліна.
Для тих хто вірить, шо священники не гомопедофіли, а нормальні гетеросексуали :)
А де ж кадр із розрізаною подушкою? Видно тільки пір'я :(
Цей актор у мене чомусь викликає різку антипатію.