Чи доречними, на твій погляд, є взагалі розмови про те, якою повинна бути література?

— Чи доречними, на твій погляд, є взагалі розмови про те, якою повинна бути література?

           ( рецензія на книгу Любко Дереша «Трохи пітьми»)

— В першу чергу література повинна бути різноманітною. У нас дуже мало є авторів, які б писали різну літературу. Часто мене питають, чи немає у літературному середовищі конкуренції між авторами. Конкуренції не може бути, тому що дуже багато ніш, і майже всі вони незайняті. Тобто перш за все література повинна бути різноманітною. В тому числі масовою, в тому числі суперелітарною, в тому числі гранично кінцевою, дешевою і бульварною. І чим більше буде літератури, авторів, книжок, тим краще для всіх.

            Так автор відповідає на це питання під час теплої розмови на дитячому харківському майданчику.

            Любко Дереш вчився у середній школі № 2 м. Пустомити. Закінчив Львівський фізико-математичний ліцей та економічний факультет Львівського університету (спеціальність «Облік і аудит»). Перша публікація — роман «Культ» у часописі «Четвер» (2002) (у 18 років). Потім вийшли романи «Поклоніння ящірці» (2002; написаний раніше, ніж «Культ», але вийшов після нього), «Архе» (2005), «Намір!» (2006), Книга «Трохи пітьми» була написана у 2007 році. З 2008 року веде програму «Книжкова полиця» на телеканалі КРТ. Зараз письменник працює над новим романом — «Як стати Богом і не заплакати».

            Повертаючись до інтерв’ю з автором. Чи дійсно література Дереша є масовою? Прочитавши «Трохи пітьми» я замислилась над тим, що було б якби я запропонувала цю книгу моїм батькам. Знаючи своїх батьків, я б вислухала «розповсюджений сучасний сленг та лайливі слова» у стилі Дереша (це певно що в переносному розумінні, бо вони б не сказали жодного нецензурного слова).  Його розуміє лише молодь і то не вся. Чому не вся? Головні герої його творів — підлітки та цікаві історії з їхнього життя.  Але всі підлітки Дереша є приналежними до якогось певного напрямку. Це, зокрема, панки, кислотники-репери (гопники), хіпі-щорічники та такі інші. Слово підлітки вже вносить певну непередбачуваність, загадковість, невизначеність. Хто такий підліток? Це хлопчик або дівчинка 12-16 років – перехідного віку від дитинства до юнацтва. Це літературне трактування. А що ми бачимо в житті? Я спробувала вбити в Google, і ось що маємо: «Реферат важкі підлітки та особливості спілкування з ними», «Стриптиз у туалеті. Як знущаються сучасні підлітки?», «Новини NEWSru.ua: Українські підлітки почали більше пити, палити ...» і так далі. Ось масове підтвердження тим прикметникам, якими я описала підлітків. А якщо ці «важкі» тінейджери ще й наслідують певну культуру, то взагалі капець. І цей «капець» дуже добре видно у творах Дереша. Він правдиво показує  життя героїв. У деяких уривках сюжет включає  містичні елементи і враження підлітків, які перебувають під впливом галюциногенних препаратів. Чи цікаві такі враження, сучасним сленгом «під кайфом», ну припустимо людині, якій за 30, 40, чи 50…? На мою думку ні.

            Критикуючи масовість, хочу сказати, що сучасну аудиторію Любко Дереш завоював. Книга вписується в контекст сучасної літератури (що не можу стверджувати про світовий контекст, зокрема, через вище наведені приклади про різні напрями молоді, які змінюються з неймовірною швидкістю). Мені подобається читати його відкриті думки, нецензурні слова, непристойні події та їх детальні описи. Його аудиторія вже давно знає, що таке обсценна лексика, принаймні не літературне її визначення «матюки». Дехто вже перебував під тим самим «кайфом», я вже не говорю про цигарки та алкоголь. То чому про це не писати?

            Щодо східної естетики Дереша, то тут, без сумніву, виникають певні проблеми. Але проблеми з приводу розуміння окремого слова, а не загалом контексту. Закарпатський сленг тільки підкреслює особливість творів Дереша та особливості української мови.  

— Тобто сучасна молодіжна українська література має бути такою, як Жадан, Дереш і Прохасько?

— Не говоритиму про себе, але те, що я бачу у Жаданові, у Прохаськові — це дві абсолютні полярності, але вони, в принципі, на гребені часу. Вони сучасні. Це важливо, я думаю.