«Депеш Мод»: головне - це дружба, пригоди і водяра
Нещодавно нарешті випала можливість взяти до рук книжку. І ця книжка не була випадковою. Куплена ще минулого року, вона пилилась на поличці. І у мене нарешті доросли до неї руки.
Ця книга – «Депеш Мод» Сергія Жадана. Не хочу співати тут дифірамби талантові автора, але книга дійсно класна. Особливо в контрасті з «Bitches get everythіng» Карпи, де на кожному кроці – гламур, богема і секс, секс, секс. Вже починає нудити від цього глямуру-лямуру і ще якогось мурмуру. Карпу і Жадана ні в якому разі не треба ставити у один ряд.
У Жадана теж є секс, але він якийсь такий непомітний, не займає у житті його героїв першого місця. Для них головне – дружба, пригоди і водяра. Головні епітети присвячені саме останній. До речі, може хтось, прочитавши «Депеш Мод», кине пити. Хоча дуже в цьому сумніваюсь. Один мій знайомий з задоволенням прочитав книгу про те, як кинути курити. Оцінив літературний талант автора, але курити не покинув.
Героїв твору Жадана ми можемо зустріти і зараз.Васі Комуністи, Саші Карбюратори, Собаки Павлова ще не перевелися не лише в Харкові, але й в Черкасах. Так, Черкасах. У Жадана географія невелика. Харків, Черкаси, Бєлгород, куди головні герої за водярою їздили. А минуло вже 15 років! Ми не змінюємся.
А ще незабутнім є хор міліціонерів, що співає зі Степаном Галябардою пісню «мамині очі», пухкенькі пальчики «розркученого» і «розпіареного» народного артиста. І взагалі оцей стьоб над нашою попсою і не попсою. «Депеш мод» – головна тема передачі, але не звучить ніде їхня музика. Всюди переможець Степан Галябарда. Запитаю, що ж змінилось. Скажу, що нічого. Тільки замість Степана Галябарди – «Фабрика».
Про мати у творі варто сказати окремо. Вони там є. Хоч я виступаю проти їх вживання у літературі, однак у Жадана вони не ріжуть слух. Лише спочатку слово «лажа, лажа, лажа» трохи не змусило мене закинути читання. Але подолавши перші сторінки, вже не могла відірватись від книжки.
І ще одне. Дуже колоритними є образи Собаки Павлова – єврея-антисеміта, такого собі молодого роздовбая та редактора-гомосексуаліста, з яким одна дівчинка переспала з принципу (якого?).
А загалом з нашого суспільства треба стібатись, з переповнених тролейбусів, злих міліціонерів-дегенератів, редакторів-гомосексуалістів, проповідників рабтсва (так, саме рабства). Тоді у космос піде більше позитивної енергетики.
П.С. Переклади книг іноземними мовами
«Історія культури початку століття» – Росія, 2003; Польща, 2005; Німеччина, 2005
«Біг Мак» – Польща, 2005; Росія, 2009; Чехія (готується до друку)
«Депеш Мод» – Росія, 2005; Польща, 2006; Білорусь, 2006; Німеччина, 2007; Литва, 2008; Італія, 2009
«Anarchy in the UKR» – Польща, 2007; Німеччина, 2007; Росія, 2008
«Гімн демократичної молоді» – Польща, 2008; Німеччина, 2009; Росія, 2009
«Відсоток самогубств серед клоунів» – Німеччина, 2009; Польща, 2009
дуже кумедна "рецензія":)
А чим саме?
Дитяча вона якась, як на мене.
Книжка супер, особливо коли, ти вільний і водночас обмежений, тобі нічого втрачати, ти забив на всілякі суспільні правила та норми поведінки, бо це все – абсурд! Коли в тебе підлітковий максималізм і ти почуваєшся: "не в ніжному батьківському коконі" все, що в тебе є – "сьогодні", все що тобі треба -"небо". Коли ти вже все прекрасно шариш, тобі від 15 до 17 років і тобі до рук потрапляє книжка "Депеш мод" і ти доходиш до 15 сторінки, тебе просто починає розривати від кайфу. Бо: "блін, чуваки явно вписалися б в нашу компанію! Бо схожі приколи і схоже світосприйняття, чи його відсутність ".
С. Жадану велике спасибі за той кайф!
В мене була подруга, ми знаю вели пофігістичний спосіб життя, подорожуючи містами України автостопом, в нас було дофіга класних пригод з адреналіном гумором і абсурдизмом. Але описати нам не вдалося, це треба вміти так кльово написати, щоб читач не знудився від переказу, а був наче учасником всіх тих подій. Жадан пише суперово. А щодо нецензурних слів, вони там не як самоціль, я просто не відчула б нічого в цій книжці, якби там не було справжньої мови живої – не фільтрованої! Рафінована література – мукалатура.
"Рафінована література – мукалатура" річ в тім, що і Жадан, і решта "нерафінованих" літераторів, ні краплини не змаструбували, якби не було "рафінованих", інакши на кого б вони, напротивагу й усупереч кому вони б літературно дзявкали. Шкода, що сьогодні посередність стала нормою, а справжність – макулатурою.
Я вам заздрю, якщо ви живете у такій чарівній "справжності", а я живу далеко не у світі К. Андерсона)
Звісно, що кожне покоління має на чомусь вирости, впевнена, що усі достойні уваги сучасні літератори, ознайомлені із біографіями та творчістю своїх попередників усіх епох. Безперечно це мало вплив на їхню творчість (свідомо чи підсвідомо). Але мова тут ішла про інше, є люди котрі пишуть бо у них це добре виходить. А є такі, що пишуть "бо не можуть не писати" – так вони говорять, а насправді видавлюють з себе щось схоже на математичні рівняння, просто підставляють слова під давно відомі формули.
Мені цікаво про кого саме йде мова, хто вони – справжні на вашу думку? Назвіть до прикладу кілька імен будь-ласка.
якщо художню літературу вважати явищем(і хіба можна інакше), то час своєї найвищої спроможності вона перебула, коли писали (коли її писали) Лотреамон, Кафка, Джойс, Платонов, Бекет, Андреев, Пруст...(гадаю,Ви додасьте ще кілька прізвищ). Сумнів,страх, межовість – тоді, і несерйозні ігри блискучими поверхнями чи їхніми фрагментами – тепер. непевна насолода – від них, і шлункове задоволення від нинішніх.
надт поверхнево Ви ділите усіх на "тих, у кого добре виходить" і "тих, що не можуть не писати", хочби тому, що зрозумівши (або ПОБОЧИВШИ це у вище перелічених), на скільки важко писати ДОБРЕ, не у кожного залишиться бажання писати. Жадан пише безумовно "класно", а чи писав ДОБРЕ Бекет...
А як ви гадаєте абсурд можна охарактеризувати як добре чи не добре?) Скажу чесно від драматургії С. Бекета, я ловлю кайф.
Щоправда подивована, куди ви його приплели)))
Я висловлювала свої думки в контексті сучасної української літератури.
"Депеш Мод" моїй 75-річній бабусі не видався б таким класним як мені Та й "Годо" чи "Едшпіль" вона б також не сприйняла, так як сприймаю я. До речі Бекет це не "рафінована" література.
Рафіноване – це попса, рафінованим може бути навмисне використання не нормативної лексики, як самоціль, як данина моді...
Може я висловлююсь не зрозуміло,проте сподіваюся на розуміння)
справді з поняттям "рафінованості" ми справді не порозумілися. певен, що в діалозі про літературу Бекет аж ніяк не може бути "приплетеним", і в зазаначеному переліці він цілком, як ніхто інший доречний. і ще таке: деякі зі своїх текстів він писав у віці дідуся (а мій брат у свої двадцять взагалі нічого не читає), тому виправдовувати несприйняття тексту віком, статусом, професією, місцем у суспільстві – не цілком чесно. любові до читання не достатньо, потрібен смак – а його треба розвивати. але це так... вправляння в дотепності. бажаю Вам смачної паски!
Та в переліку поряд із Кафкою і Джойсом – вері гуд, але ми тут про Жадана говорили! "Діалоги про літературу" – звучить дуже рафіновано))))
Вік, немає значення, коли це не злам епох, цілого тисячоліття! В кінці якого було дві світові війни! Я не знаю, що таке голод, не знаю що таке ховатися від бомб, не знаю страху від слів "Гітлер" "Сталін" "Мусоліні", думаєте моє світосприйняття ( не лише літератури) не відрізнятиметься від сприйняття тих кому це все відомо?
Це все чинники розвитку особистості! Психологія, ви звісно можете начитатися критики і біографії авторів, ви можете розуміти, розділити на деталі охарактеризувати пояснити. Але, щоб ловити кайф треба розвиватися у певному середовищі, в певний час, за певних обставин!
Ви б ще Гьоте із Достоєвським порівняли)
Я висловила своє бачення книги. І не бачу за собою ніякої вини. Я відповідає за свої слова.
Жадан пише класно і тут нема чого сперечатись. А Депеш мод – одна з моїх улюблених книг, хоча зараз серйозно підсіла на його поезію..
Мені сподобалась ця книга)
ше 50 сторінок лишилось і мене ця книжка дуже приємно здивувала
не шкодую шо взяв її читати