Філіп Фузаро ділиться своєю омріяною Італією

теґи: L'Italie si j'y suis, Philippe Fusaro
Назва твору: L'Italie si j'y suis
Автор: Philippe Fusaro
Видавець: La fosse aux ours
Рік: 2010

Син італійських батьків, Філіп Фузаро народився в Лорені, Франція. Спочатку він працює продавцем книг в Страсбурзі, а потім в Ліоні. Багато літератури, зустрічей, читання змусили його і самого податися в літературну діяльність. Філіп Фузаро показує нам цю омріяну Італію, що виросла зі спогадів його батька, діда та його власних, показує настільки добре, що її можна відчути.

В одному з інтерв’ю автор говорить про своє письмо: «Я маю потребу писати в Італії. Для мене це духовна Батьківщина й історії мені не здаються можливими за її кордонами». Але це не реальна Італія. Більше всього це Італія часів його батька, який іммігрував.  Тому для написання цього твору автор відривається від реальності, яка його оточує, і повністю заглиблюється у спогади, мріє.

В тексті можна зустріти відлуння музичних творів, фільмів, поезії. Письмо Фузаро поетичне і меланхолійне, сповнене шарму і живописних картин. Така поетичність твору надає йому певного ритму, перетворює текст на пісню. І це, власне, ще один спосіб утечі від реальності.

Отже, оповідачем у тексті виступає Сандро. Цього вечора він повертається додому і спостерігає як його дружина викидає з вікна всі його речі: одяг, диски, книги… Всі речі, які наповнювали життя Сандро опинилися на тротуарі. Дружина вирішила закінчити стосунки, вона більше не впевнена, що любить його. До речі, автор жодного разу не вказує її імені, отже вона не важлива в цій історії, жінка стає ніби точкою відправлення, спусковим механізмом для подальшого розвитку подій. Вона залишає їхнього сина на літо із Сандро. В цей момент в сусідній квартирі звучить пісня про Італію і Сандро без роздумів вирішує податись із сином саме туди. Подорож для двох: батько і син, і нікого більше. Син –  хлопчик років 9 (автор не вказує його точного віку), який постійно носить обладунки космонавта, каску з написом "СССР" і взуття на підборах. До того ж, він спілкується з уявним другом, який є ніхто інший як сам Юрій Гагарін.

Це розповідь про справжню любов батька до сина, про дитину, що страждає від розлучення батьків, про біль зради, про кардинальні зміни, про подорож як ключик до пізнання себе, про зустріч, про дитячу наївність, радість і пригоди, ну і, звичайно ж, про дивовижну Італію.