Філософ на варті етики

Мабуть, це таки вдячна справа – писати книжки для юнаків – судячи з долі цієї книги. Вона витримала кілька десятків перевидань на батьківщині автора – в Іспанії – та низці іспаномовних країн Латинської Америки, а також була перекладена тридцятьма мовами світу. На тлі таких успіхів не біда, що на обкладинці українського видання в імені автора пропущено літеру. Дрібниця, але, наприклад, людям із містичним світоглядом це могло би дати поживу для роздумів.

Незважаючи на цілком «дорослий» вигляд книги, на її оформлення, а також, мабуть, на справжню її аудиторію, за формою це монолог, звернений до п'ятнадцятирічного сина автора, в якому він ніби вводить його у доросле життя, пояснюючи найважливіші моменти етики – науки про мораль. І хоча автор намагається бути сучасним, де-не-де вставляючи в текст сьогоднішні реалії, на кшталт комп'ютерних ігор, книга все-таки справляє враження безнадійно застарілої: навіть формально в ній превалюють давньогрецькі та інші класичні філософи. Складається враження, що автор намагається сформувати зі свого сина якогось середньовічного лицаря: він відмовляється ввести в книгу хоча б побіжний огляд сучасної (останні півстоліття) ноосфери з її сміттям і скарбами. Від часів класичних філософів життя суттєво змінилося, передусім збільшилася кількість інформації, якою повинна володіти людина, щоб успішно виживати в цьому середовищі. Автор ніби й не помітив інформаційного стрибка. Відсутність наочних прикладів на кожен постулат філософа робить книгу непрактичною. Навіть найцінніша правда, дана автором своєму синові, – бути собою – підкріплена настільки слабкими прикладами, що будь-яке жовте видання для невдах типу «Як перестати бути невпевненим у собі і почати жити» у ста відсотках випадків оперує куди переконливішими і дієвішими життєвими прикладами. Можна впевнено сказати, що в боротьбі з такими виданнями Фернандо Саватер серйозно програє – навіть незважаючи на широку розповсюдженість його книги. Дехто обуриться: як можна порівнювати філософа з жовтими авторами навколоезотеричної макулатури?! Навряд чи це буде справедливий закид, враховуючи спільну мету філософа та «жовтих авторів» – всі вони прагнуть навчити людей правильно жити, передати свій життєвий досвід (не будемо підозрювати ні в кого злого наміру).

І все-таки неадекватність «Етики для Амадора» сучасному життю, коли п'ятнадцятирічна дитина часто сама може навчити несподіваним речам своїх учителів, не робить книгу непотрібною. Душі людей різні, і до кожної потрібен свій ключ. Успіх книги підтверджує: багато для кого саме такий стиль викладу, тихий, розважений, спокійний, більше до вподоби, ніж інші форми філософського звернення. Найголовніше у книзі – це її щира доброта та все-таки неспростовний головний постулат: будь собою! Стільки філософів, митців, просто успішних людей, зрозумівши одного разу цей постулат, випробувавши його дію на собі, повторювали його для інших людей, аби допомогти їм прискорити їхній шлях до щастя. Скільки було голосів: гучних і тихих, дотепних і серйозних, спокійних і нетерпеливих, але всі вони намагалися донести до розуміння людини одну істину: якщо хочеш бути щасливим, будь собою, живи своє життя, не озирайся на мінливу моду та чужі орієнтири. Достеменно відомо: серед усіх цих голосів голос Фернандо Саватера не загубився.