Невідомі сторінки життя Георгій Нарбута

Георгій Нарбут помер у Києві в розпалі громадянської війни, встигнувши стати автором перших українських грошових знаків і президентом Академії мистецтв. Його несподівана смерть у віці 34 років обростає чутками і до сьогодні.

Сучасники визнавали ще за життя геніальність Георгія Івановича як художника-графіка. Ім’я цього митця не було забуте навіть у радянські часи: про нього виходили статті та книги, його творчість вивчали в художніх інститутах. Дослідження творчості Г. І. Нарбута тривало десятиліттями, тому що його віртуозність у мистецтві графіки була неперевершена.

А ось розповісти про приватне життя Георгія Івановича лише через сорок років після його смерті наважилась його дружина Віра-Павлівна Нарбут-Лінкевич. У 1862 році вона написала спогади про чоловіка та батька двох її дітей в епістолярному стилі. Ці спогади збереглись у сімейному архіві Лесі Нарбут, яка вирішила опублікувати їх, зберігши стиль розповіді, мову авторки та повний текст цього унікального матеріалу.

«Георгий Нарбут. Неизвестные страницы личной жизни» -ексклюзивне видання,в якому спогади Віри Павлівни поєднані з ілюстраціями: графічними роботами Георгія Івановича та картинами його колег-художників. Крім того, у цьому виданні варто виокремити 23 унікальні фотографії, надруковані вперше (!) публічно. Легкий стиль написання та красиве поліграфічне оформлення допомагають поринути у світ геніального митця і неординарної  особистості.

У шести розділах книги авторка у хронологічній послідовності від власного імені подає цікаві відомості про власне життя, про невідомі факти життя чоловіка Георгія Нарбута, про його творчу діяльність, життєві злети і падіння. Зокрема, це такі частини видання:«Мои детство и юность», «Начало», «Сватовство в Нарбутовке», «Петербург. Семейная жизнь», «Украинский период», «Киев. Расставание». Частково Віра Нарбут-Лінкевич також окреслила родинне оточення талановитого митця, його мистецькі успіхи не лише в образотворчому мистецтві, а й, наприклад у поезії…

Прочитані рядки цієї книги залишають після себе приємний присмак спогадів та краплю суму за втраченим, адже, як писав О. Сидоров, Г. Нарбут один з тих художників, котрих ми сприймаємо «як зрозуміле явище», але коли їх не стає, відразу усвідомлюємо їх незамінність і вартість.