Шлях Чужого де завгодно

І мертвим, і живим...

Відкриваємо збірку новел Василя Кожелянка «Чужий». Синьо-жовті стяги майорять навколо. Національно-свідомий громадянин вже чи ще не існуючої самостійної соборної України крокує життям. На цьому шляху його зустрічає не одне випробування мужності, відваги, честі та інших чеснот, притаманних справжньому українцю. Не обходиться він і без кохання, що виявляється запальним, справжнім, вічним, щасливим або й не дуже, але все одно справи амурні не можуть збити його зі шляху державотворення, зі «Шляху воїна в Україні». Але якась непереборна сила змушує його оступитись і стати заручником ситуації, підлаштованої всесильним КҐБ.

Ще й всілякі фантастичні штуки відбуваються у житті нашого героя, а точніше, чергової його інкарнації. Сперечаючись про Бога й чорта, двоє вчених знаходять вирішення задачі про переміщення людини у часі та просторі. Так перед наші очі з’вляється «Брама горішня». Пройшовши через неї, герой має прийняти доленосне рішення.

І от вже йому хочеться «печеного м’яса і — вмерти». Звичайно ж, як справжньому герою, йому хочеться цього не у кнайпі, а між попелищем розбомбленої України та руїнами власного кохання. Іде Третя світова і ми проживаємо декілька «Буднів попелястих». Усіляка війна призводить до змін прапорів і ця не стала винятком, Україно-російська самостійна республіка тепер лежить між Кубанню та Кавказом. А де ж наш герой?

А він уже постарішав і читає свої вірші у тридцять сьомому році третього тисячоліття на дні народження дружини зрусифікованого олігарха Слободана Каценкова. До того ж, його патріотичні поезії є лише одним з номерів екзотичної програми у стилі ретро. А під кінець він отримує «удар під дих» почувши замовлення на російську поезію. На цьому святі він «Чужий-2». Як з цим бути? Ще й у тридцять сьомому?

Відповідь пошукаємо на наступній сторінці, де під назвою «Мальтійський хрест» криється історія капітана держбезпеки, покинутого коханою. Доля зіштовхує його із націоналістичним мілітарним крилом організації «Автентична Україна». Давайте спробуємо здогадатись, хто ж є одним із найактивніших організаторів терористичного акту проти слабкодухого президента тодішньої України? Але на нашого героя ще чекає захоплююча історико-театральна гра із ватажком терористів за мотивами Переяславської ради.

Чим займатиметься хорунжий української армії Єрофантенко у перервах між боями? Пише «Українську книгу мертвих» на бортовому комп’ютері свого АКМ’а. Книга про живих, але у розумінні хорунжого, багато хто з українців помирає ще за життя. Та й епіграф з Нового Заповіту «Я приніс вам не мир, а — меч». Матвія, 10, 34-36. Як там було: «І мертвим, і живим, і ненародженим»…

От так і міг би закінчитись цей шлях, але… Понад ним, як понад людьми, є ще один шлях — «Шлях Каїна в Україні». Тут уже немає місця для побутових проблем. Є лиш перше вбивство, вічна подорож та вигуки: «Каїне, де брат твій, Авель?» Звичайно ж, в українській версії усе відбулось через землю. Глобальність теми не дозволяла авторові втрачати планку та збиватись на манівці. Кожен гріх має свій Страшний Суд.

Дочитавши до останніх літер, ловиш себе на думці, що залишилось одне непереборне бажання — поголитись і відправитись на фронт.