Троє як одне - мелодрама Люби Клименко «Ієрогліф кохання»

Люба Клименко тримає планку якісної розважальної прози. Цього разу письменниця задовольнила читацькі смаки пригодами українки далеко за кордоном.

Вона — Христя Грінченко — працює у банку у супермодерному східноазійському місті. Він — Франсуа Бессон (або голомозий естет) — представник великої авіакомпанії у тому ж таки місті. І є ще Третій — Чен Ван (він же Кім Ір Сен, але політика тут ні до чого) — корейський хлопчина, спеціаліст зі східної медицини, працює у тому ж таки банку. Якщо у двох словах, їм дуже добре втрьох.

Сама авторка слушно визначила жанр твору як мелодрама. Твір побудований у вигляді почергової розповіді від Неї, Нього та Третього. Отже, ми послідовно отримуємо потрійне бачення реальності та маємо змогу подивитися на головних персонажів їхніми ж очима. І це лише на користь поживності мелодрами.

Письменниця не шкодує часу та фантазії для дослідження різноманітних комбінацій стосунків між чоловіком і жінкою. Цього разу вони насолоджуються одне одним із доданням корейської приправи у вигляді Третього. Дотепи та жарти на грані фола, специфічні національні подробиці, бачення українкою європейців та азіатів і навпаки, а також безпосередні стосунки усіх персонажів з усіма персонажами — усе це міцно тримає увагу читача в надійних обіймах.

Усі комбінації, до яких вдаються герої мелодрами, є приємними та втішними. Авторка немовби закликає читачів отримувати насолоду від життя та стосунків замість псування нервів та нанесення моральної шкоди один одному.

Екзотичний досвід українсько-французької пекельної любовної кухні, багата на тембральні відтінки вдача головної героїні, цікавий сюжет, невимушені вкраплення зі східної міфології залишають приємний післясмак.