Льоня Stardust. «От мэра. С любовью!»

Наш легендарний градоначальник по-джентельменськи  до столиці ставиться, як до ніжної коханочки – гречкою годує, чпокає із завзяттям молодого піонера, а тепер і піснями радувати буде. Мабуть, затісними стали для його таланту коридори і кабінети КМДА, і Льонькіна широка душа забриніла, як ще не перерізана вена юного емо-кіда, так захотілося концертів, альбомів та вечірок з безкоштовним бухлом. Почухавши потилицю, наш і без того легендарний мер вирішив, що й у п'ятдесят вісім можна ловити обличчям спітнілі дівчачі трусики, стоячи на сцені Палацу Спорту, і тому миттєво почовгав у студію. Ось де його чекав перший облом, який мало не знищив усю його майбутню кар'єру. Під час примірки студійних навушників, коли Леонід Михайлович вже бачив себе на першій сходинці всіх хіт-парадів, його новоявлені продюсери зламали Льоні крила. За їхніми словами, жіноча цільова аудиторія вже зайнята Віталіком Козловським, і тому грати на його території просто комерційно не вигідно. Вирішили підібрати репертуар більш солідний - Добринін, Боярський, Корнелюк.
Перспектива стояти під будівлею КМДА і під «подожди-дожди-дожди» ухилятися не від дівчачої білизни, а від бабусиних хусток та слухати підспівування беззубих фанаток спочатку налякала Льоню, але бажання мати власний диск було сильнішим, тому запис все ж розпочали.

І тепер у Черновецького є «залізний» аргумент на наступних виборах у Київраду – мовляв, він не тільки пайками засипає, але й про духовний розвиток киян піклується – пісеньок їм співає.
Льонін диск – класна сміхотерапія, його завивання а-ля Папанов у ролі Кіси Вороб'янінова викликають шалений сміх – ледве шибки не вилітають (послухайте початок пісні «Не сипь мне соль на рану»). Ось де справжня сила мистецтва! А ще альбом рясніє сексуальними зітханнями Льоні мало не в кожній пісні – мабуть, у такий спосіб він хоче показати клятому конкуренту Козловському, що війна між ними тільки розпочалася.

А коли диск замовкає – стає сумно. Нема чого рецензувати – це не музика і не спів. Це просто черговий інформаційний привід для, нібито, підняття рейтингу, але такий піар-хід виглядає, честно кажучи, досить сумнівно. Ніколи в житті не повірю, що знайдется хоч одна психічно здорова людина, котра витримає випробування Льоніними піснями бодай декілька разів. Якщо Леоніду Михайловичу вдалося занапастити і без того паганеньку пісню Каті Лель («Долетай»), то про що можна говорити? А ще страшно за Київ, оскільки з такими мерами він уже не місто-герой, а щонайменше - місто-супер-герой.

А на останок - скажіть мені: де знайти того Ігоря Кондратюка, який честно скаже меру всіх марсіан, що з такими вокальними даними він навіть у фінал «Караоке на Майдані» не потрапляє?