«120 сторінок Содому»: не гей-парад, а літературна презентація
Восени у видавництві «Критика» з’явиться перша в Україні антологія ЛГБТ-літератури під назвою «120 сторінок Содому».
Презентація книги, до якої увійдуть тексти близько трьох десятків авторів з 14-ти різних країн світу, мала відбутися на Літературному фестивалі під час XVI Форуму видавців у Львові. Проте організатори проекту «120» стверджують, що попри попередню домовленість з Форумом видавців, місяць тому отримали категоричну відмову на проведення презентації. За словами упорядників, представники Форуму посилалися при цьому на позицію Львівської міської ради. На думку укладачів збірки, йдеться про кричущий вияв гомофобії.
– Вочевидь, ми опинилися не в той час і не в тому місці, – каже координатор проекту Ірина Шувалова. – Нещодавно у Львові вже був неприємний інцидент, коли напередодні дня проти гомофобії невідомими було зірвано мирну акцію представників ЛГБТ-спільноти, що, вочевидь, стало для міськради черговим приводом говорити про те, що подібні заходи можуть призвести до якихось ексцесів. Якщо чесно, я впевнена, що ніхто особливо не вникав у суть нашого проекту. Він, радше, міг спрацювати як червона ганчірка на бика. Вистачило одного посилання на причетність проекту до лгбт-тематики – і механізм клацнув. Я переконана, що люди, які накладали заборону, мають дуже приблизне уявлення, про що йдеться у пропонованому проекті. Відіграло свою роль упереджене ставлення до цих питань, яке, нажаль, у наших владних колах подекуди штучно підтримується і підігрівається... Що ж до власне презентації, то, як ви самі розумієте, показ відеопоезії та читання поетичних текстів – це зовсім не демонстрація агітфільмів. Це буде свого роду відеопоезія. Ми позиціонуємо антологію як подію насамперед літературну, а не влаштовуємо гей-парад. Тому дивно чути, що ця акція сприймається ледь як не акція громадської непокори.
Своєю чергою, Форум видавців заперечує інформацію, розповсюджену напередодні укладачами антології.
– Вперше чую, – зізнається президент Форуму видавців Олександра Коваль. – До нас не зверталися ні геї, ні лесбіянки, ні люди інших сексуальних орієнтацій. Тому ніхто нікому нічого не обіцяв і не забороняв. Кожен учасник Форуму, оплативши участь, може презентувати все, що він видає, якщо воно не заборонене до розповсюдження законодавством України. Ми нікому не ставимо жодних обмежень. Жодної заявки від ЛГБТ-громади на участь у Форумі видавців не надходило. І мені прикро, що Форум вкотре використовують, аби зробити собі рекламу. Програма Форуму ніколи не узгоджується з Львівською міською радою. Узгоджуємо з міськрадою лише офіційні заходи, наприклад, прес-конференції, відкриття тощо. Ми живемо у нормальному місті, де ні міська, ні обласна ради в це не втручаються
ну і хто бреше?
коротше, думаю, преза все одно буде
Дивні люди ці геї та лесбійки, по великому рахунку чхати на них всі хотіли. Так питається чого тоді нариватися на неприємності та пертись поперед батька в пекло? Сиділи б собі тиху, булоб щастя їм.
Головне для збоченців по ходу не самі сексуальні збоченння, а їх пропаганда))))
Так на кого ці люди працюють і хто їм платить за розповсюдження гріха?
Взагалі то, в Укрі за ними ніхто не полює (гггг на жаль), тому свою мету на хаті вони можуть реалізовувати. Для чого гвалт піднімати?!
Коротко і ясно: валити їх треба.
някого гвалту то по ходу і не було. просто одній з презентацій дали червоне світло. відповідно виникло чисто процедурне питання "чому?". відповіді наразі немає. швидше за все чисто технічне непорозуміння.
а стосовно пропаганди то знову мимо. так само за часів Шевченка московський царат міг кивати пальчиком на малороську літературу: "не наривайтесь на неприємності! не пріться поперед батька в пекло! сидіть тихо і щастя вам буде." такі люди були і будуть. і вони були і будуть не менш талантовитими за решту, і так само прагнуть висловлювати свої емоції та почуття в естетизованій формі. Коли Гейне виливає в віршах приреченість від нещасного кохання, це не сприймають як пропаганду песимізму. Коли Данте все життя пише любовні елегії ледь не в дитинстві померлій Біатріче, ніхто не сприймає це як пропаганду платонічної нікрофілії. Коли Вольтер пише "страждання молодого Вертера" це не називають пропагандою суїциду. Коли кафка пише "Замок", це не називають пропагандою абсурду. Бо розуміють що люди просто на просто, виписують те що саме в них на душі і це зовсім не заразно, бо неможливо пережити почуття іншого штучно. І зрештою ТОМУЩО кожному своє, бо люди різні за своєю вразливістю та емоційністю.
Коли ж гей чи лесбійка пише про свої власні почуття (на що має не менше право аніж решта) і чесно пише на корінці книжки "тут буде про одностатеве кохання. кому не подобається не відкривайте" – це одразу називають пропагандою.
і стосовно гріхів.
Ви, шановний Васян, спочатку розберіться зі своєю "любов'ю до ближнього", а вже потім судитимете (і дай боже Вам самому після цього не судимим бути) про "гріхи" інших.
сцуки!
абсолютно технічний конфлікт.
так і було.
Зрештою, яка різниця хто з ким спить, важливо, що вони творять. А ці люди часто окрім того, що диконеординарні – афігєнно творчі...