«Oasis» більше немає

Один з найкращих рок-гуртів сучасності припинив своє існування

«Любі мої, з важким серцем і печаллю на обличчі я маю сказати вам одну річ. Минулої п'ятниці, 28 серпня, я був змушений залишити популярний манчестерський рок-н-рол гурт «Oasis». Деталі не важливі і їх занадто багато. Я перепрошую перед публікою в Парижі, яка придбала квитки і чекала увесь день лише для того, щоб постраждати від приниження з боку гурту; те саме стосується публіки на V Festival. І знову я перепрошую, хоча своєї провини і досі не бачу. Я тут абсолютно ні до чого. Я був готовий показати, що знаходжусь в чудовій формі. А ось гурт готовий не був...»

З такими словами напередодні звернувся до цілого світу лідер британського рок-гурту «Oasis», Нол Ґалахер, коментуючи зрив цілого ряду заключних концертів европейського турне команди.

«Люди можуть говорити і писати про це що завгодно, але я не можу працювати з Ліемом ані хвилини більше...»

«Oasis» називають найуспішнішим британським гуртом двох останніх десятиліть. Їм належить декілька рекордів з кількості проданих платівок та тривалості перебування на перших позиціях чартів. Квитки на стадіонні концерти гурту розмітались менш ніж за годину, альбом «Be Here Now» став найшвидше продаваним альбомом в історії світового звукозапису: за перший день продажів було продано близько 600 тисяч копій. За 17 років існування, «Oasis» випустили 7 студійних альбомів, кожний з яких ставав № 1 в хіт-параді Великобританії. На сьогоднішній день сумарний тираж проданих альбомів «Oasis» перевищує відмітку 50 млн. екземплярів. Гурт 15 разів отримував премію «NME Awards», 5 – «Brit Awards», 9 – «Q awards», 4 – «MTV Europe awards» і тричі номінувався на «Grammy». «Oasis», на рівні з «The Beatles» та «The Rolling Stones» стали одним з небагатьох британських гуртів, що їм вдалося завоювати популярність у Сполучених Штатах, вплив «Oasis» чітко прослідковується в творчості багатьох рок-гуртів «нової хвилі», таких як «Stereophonics», «BRMC», «The Killers», «Coldplay» тощо.

За великим рахунком, «Oasis» – це два брати, Нол та Ліем Ґалахери, енергійні, епатажні, стильні та гострі на язик бунтарі-ірландці, вихідці з «робочого класу», діти вулиці одного з не надто престижних кварталів індустріальної столиці Британії – Манчестера.

Дитинство хлопців важко назвати солодким. Життя за законами вулиці доповнювалось прочуханами від батька-пияка. Щоб допомогти матері, обидва були змушені рано шукати роботу. Віддушиною в таких умовах було вболівання за улюблений футбольний клуб «Манчестер Сіті», платівки «бітлів» та гітара, якою Нол почав цікавитись раніше, ніж дівчатами. Врешті-решт, захоплення гітарою привело до того, що Нола взяли в якості роуді (настроювальника гітар) у своє концертне турне музиканти відомого на той час манчестерського колективу «The Smiths». І хоча він не був серед «ковалів» основним, досвід роботи в команді для молодого гітариста-початківця виявився неоціненним: повернувшись невдовзі додому в Манчестер, Нол був сповнений амбіцій і творчих планів. Яким було його здивування, коли він дізнався, що його молодший брат, Ліем, вже має власний гурт «Rain» (названий на честь одноіменної пісні «The Beatles»), зібраний з друзів босоногого дитинства: гітариста Пола Артурса на прізвисько «тупак» (bonehead) та бас-гітариста МакГігана або просто Ґіґсі. Не довго думаючи, Нол навідався до Ліема та компанії й сказав щось на кшталт: «Привіт, я Нол. Я буду писати для вас музику і тексти. Ми будемо називатись «Oasis» і у нас все буде гаразд...»

Початок 90-их в британській музиці був часом занепаду. Помер Фредді Мерк'юрі, спалахнула і згасла наднова зірка під назвою «The Stone Roses», хіт-паради штурмували американські та інші іноземні гурти. Це була ніша, яка потребувала наповнення. «Гріх не скористатись такою слушною нагодою,» – подумали брати Ґалахери і вже за рік синґл «Live Forever» увійшов до першої десятки британського чарту, а дебютний альбом гурту «Definitely Maybe» став найбільш продаваним серед усіх дебютних платівок, які коли-небудь виходили у Великобританії!

Слід сказати, скромністю брати Ґалахери ніколи не відзначались. Щойно з'явившись на сцені, вони оголосили себе не янакше як «новими Бітлз» і «найкращим гуртом у світі», не забуваючи при цьому регулярно висловлюватись з приводу своїх «колег по цеху» (особливо перепадало кумирові британських школярок Робі Вільямсу та іншому популярному гурту «Blur»), політиків і самої королеви. Відтоді репутація поганих хлопців не полишала «Oasis» та й самі музиканти при першій-ліпшій можливості себе піарили. Бійки, наркотики, п'яні дебоші в готелях, барах та літаках, скандальні інтерв'ю, конфлікти всередині гурту – все це не «тримало в тонусі» прихильників та ворогів гурту впродовж усього часу його існування.

Втім, не зважаючи ні на що, на першому плані в «Oasis» завжди була музика. Попри складні відносини між братами, заміни музикантів (1999 року з «Oasis» пішли «тупак» Артурс та Пол Маꥳґан), постійні чутки про розпад колективу, вони знову і знову збирались у студії, записуючи нові, суперпопулярні, альбоми. З роками музика команди ставала більш мелодійною, психоделічною і, якщо пісні для перших платівок писав виключно Нол, то згодом над ними працювали всі музиканти, вносячи, таким чином, нові яскраві фарби у дещо прямолінійне, перенавантажене важкими рифами, гітарне звучання, характерне для буремних 90-х.

Минуло декілька років і популярність братів Ґалахерів пішла на спад. Обидва одружились, стали більш статечними та менш публічними, заголовки таблоїдів більше не майоріли плітками про нетверезі походеньки і з'ясовування стосунків з «Blur». Лише коли «Oasis» з'являлись на сцені, вони знову ставали самі собою. Концерти 2000-х не менш драйвові за концерти 90-х (і це попри те, що Ліем, через своє надмірне захоплення алкоголем та тютюном, з роками почав помітно втрачати голос), а кожен новий альбом в одну мить ставав класикою, еталоном рок-н-ролу.

У жовтні 2008-го вийшов сьомий (і останній на сьогодні) альбом «Dig Out Your Soul», записаний на знаменитій студії «Abbey Road» у Лондоні. Слідом за платівкою, яку багато хто називає найсильнішим релізом гурту за останнє десятиріччя, слідувало декілька світових турне, останнє з яких, європейське, мало б закінчитись у ці дні концертами в Парижі та Мілані. Фатальний концерт в Парижі було відмінено за хвилину до початку...

«...Я хотів би подякувати усім прихильникам «Oasis» в усьому світі. Останні 18 років були насправді чудовими. Мрія збулася. З собою я забираю купу надзвичайних спогадів. Велике спасибі. Прощавайте. Ваш Нол Ґалахер...»