У Львові презентували новий морально-екологічний трилер Ольги Токарчук
Про те, що одна з найталановитіших польських письменниць Ольга Токарчук має українське коріння, не варто і сперечатися. «Про це свідчить її ім’я, – зауважив мовознавець і головний редактор видавництва «Урбіно» Анатолій Івченко. – Не кажучи вже про те, що її молодшу сестру звуть Тетяною, – іменем, яке у польській культурній традиції не зустрічається». Пан Анатолій також відкрив таємницю, що зараз Ольга Токарчук працює над романом про Галичину, а відтак – про Батьківщину. А тим часом у львівській книгарні «Є» презентували український переклад хронологічно останнього роману польської літературної знаменитості – «Веди свій плуг понад кістками мертвих». Над українською версією роману працювала перекладач і директор видавництва «Урбіно», у якому й вийшов роман.
До слова, Львів можна назвати головним видавничим центром Ольги Токарчук і її популяризації. Адже усі її попередні книги виходили саме тут – «Мандрівка людей книги» («Літопис») у перекладі Ніни Бічуї, «Правік та інші часи» («Кальварія») і «Гра на багатьох барабанчиках» («Літопис») у перекладі Віктора Дмитрука, а також «Останні історії» («Літопис») у перекладі Ярини Синчишин.
Що ж до нової книги, у якій Ольга Токарчук звернулася до нового для себе жанру – морально-екологічного трилера. Перекладач Божена Антоняк запевняє: «Веди свій плуг…» – це потаємна скринька, у якій читачу щоразу відкривається щось нове…
– Дія роману відбувається на відлюдді, на кордоні з Чехією, де навколо – прекрасна природа і практично рай на землі, – розповідає Божена. – У цьому раю живе Яніна Душейко. До речі, таємниця її прізвища мені теж відкрилася не одразу. Героїня ця – зовсім звичайна жінка років 60-ти, в минулому – інженер-мостобудівник, а зараз навчає у сільській школі дітей англійської мови і географії, а за сумісництвом сторожує дачні будиночки сусідів. У неї є хобі – астрологія. Є пасія – захист тварин. Вона вимагає поваги до тварин і загалом до природи. Тому до неї як до людини морально-чистої і чесної, і яка вимагає такого ж від інших, ставляться, як до нешкідливої дивачки. І раптом поряд стається трагедія – вмирає сусід Велика Ступня, якого вона не любила і боялася, і навіть з ним боролась, адже був браконьєром. Коли ж вона із сусідом Матогою одягають померлого, виявляється причина смерті. Він спіймав у капкан козулю, приготував її, а коли їв – удавився кісткою. Тоді в пані Душейко й виникає божевільна ідея, що це тварини починають мститися своїм катам, мисливцям-убивцям…
Божена Антоняк розповіла також, що після виходу роману Ользі Токарчук дуже часто дорікали, мовляв, вона знайшла хвіртку, щоб вивести на широкий загал свої феміністичні погляди. Дорікали, що вона зневажає державу, що висловлює радикальні антирелігійні погляди. Але усі ці речі можна розуміти по-різному.
– Ольга виступає проти того суспільства, чия еліта є здеградована, – каже Божена Антоняк. – Така еліта у романі представлена поліцією, заможним і цинічним бізнесменом на прізвище Нутряк, колишнім депутатом паном Правдою і ксьондзом. Усі ці люди полювали і усі загинули за нез’ясованих обставин. Це – роман-меседж, і в ньому можна виокремити підпосили, але чи є він антирелігійним?..
Натомість, Остап Сливинський, який зараз працює над перекладом передостанньої книги Токарчук «Bieguny», зауважив, що в літературних колах Польщі, де часто відбуваються літературознавчі баталії, ніколи не натрапляв на серйозну критику письменниці. Часом їй закидали надмірну ідеологізацію, часом — надмірне захоплення езотеричними речами (як намагання подобатись певній верстві читачів), але агресивних закидів не було ніколи.
- Окрім подієвої канви, роман має також кілька ліній, які важкі для розуміння пересічного читача, – зазначає Анатолій Івченко. – По-перше, це астрологія – не така, як ми її знаємо із журналів, а з усіма її термінами. Друга лінія пов’язана із поезією Вільяма Блейка (назва роману — це рядок із нього), чия творчість в Україні не те, щоби просто невідрефлексована, а взагалі майже невідома. Епіграфи та цитати з Блейка спеціально для української книжки Ольги Токарчук блискуче переклала Маріанна Кіяновська.
Втім, Ніна Бічуя вважає, що більшість романів Токарчук усе ж таки «проростають» із найпершого – «Мандрівки людей книги». Хоча сама Ольга й каже, що свою першу книгу дуже не любить.
"Героїня ця – зовсім звичайна жінка років 60-ти, в минулому – інженер-мостобудівник, а зараз навчає у сільській школі дітей англійської мови і географії, а за сумісництвом сторожує дачні будиночки сусідів".
бред какой-то...
чудова книжка!!! нічого подібного в нашій літературі, на жаль, немає. Глибока і вражаюча книжки написана у формі трилера.