«ДДТ» запевнили, що «можно жить иначе»

22 лютого в київському Палаці спорту відбувся грандіозний концерт легенд російського андеграунду, опозиційного і безкомпромісного гурту «ДДТ». Цього разу музиканти привезли абсолютно нову програму під назвою «Иначе». Це вже третя велика концертна програма «ДДТ» після «Черный пес Петербург» у 1992-му та «Мир номер ноль» у 1999-му.

Концерт розпочався майже вчасно: Юрій Шевчук просто та природно вийшов на сцену і почав розмову з багатотисячним залом. «В жизни все бывает иначе», – проголосив музикант основну ідею нової програми, і заповнений ущент Палац спорту вибухнув оплесками. Шоу почалось.

Глядачі затамували подих і на півтори години потрапили у світ альтернатив, де кожен може обрати своє «иначе». Одна за одною поставали актуальні та гострі проблеми сучасності: протиборство політичних режимів, патріотизм, доля Росії і доля світу, місце людини в системі, СНІД, консюмеризм, свобода, особистість, війна, добро, Батьківщина, любов, духовність.

«Что делать?» – ставить питання Юрій  Шевчук на початку концерту  у пісні «Солнечный свет» і сам дає відповідь: «оставаться самим собой». З цього твердження розвивається концепція всього шоу. Пісні, неабияк навантажені сенсом, поступово вибудовуються у чіткий логічний ряд. Зі сцени лідер гурту  говорить правду прямо слухачеві в обличчя, без жодних сентиментів і прикрас описує сучасний світ таким, як він є. В унісон з похмурою дійсністю не менш похмурою є і музика – жорстка, важка та агресивна. Їй, в свою чергу, відповідає вокал: Юрій Шевчук то сухо читає реп, то надривно і емоційно співає, то переходить на шепотіння і повільно декламує вірш, даючи слухачеві час оговтатись і усвідомити почуте.

Незамінним доповненням до звучання гурту став вокал Олени Романової. Молода короткостижена дівчина з сильним голосом одразу полюбилась київській публіці: жіночний і ніжний, але водночас жорсткий і надривний, її голос нікого не залишив байдужим, а чуттєві фолкові наспіви ніби нагадували про коріння, про предків, про той фундамент, на якому тримається кожен народ.

Тексти пісень влучно та лаконічно ілюстрував артхаусний відеоряд, сповнений промовистих образів і метафор: то зникають у вічності символи комуністичної епохи, то з-поміж безкінечних «хрущовок» визирає небо, то крізь мобільний телефон проростає трава. Серед цих фонових образів молодий хлопець, який, за задумом, уособлює самого Юрія Шевчука, проходить довгий шлях від агресії та пошуків себе до символічного очищення та оновлення заради порятунку своєї Батьківщини.

«Иначе» побудована на протиріччях: контрастує чорно-біле зображення музикантів на екранах і неприродно яскравий, зумисне сюрреалістичний відеоряд, ніжний голос молодої Олени і хриплий вокал зрілого Шевчука, похмура дійсність у текстах і щира віра у те, що її можна змінити.

«Иначе» – це концерт, покликаний не розважати, а змусити замислитись. Тексти вимагають уваги та аналізу, відео у кожному кадрі провокує зробити для себе висновки і почати  діяти.

Яка ж головна ідея програми «Иначе»? «ДДТ» закликають, насамперед, звільнитись: звільнитись від минулого, від системи, від нав’язаних шаблонів та стереотипів, а коли це відбудеться, просто мати сміливість бути собою. І лише після цього можна здійснити головне – поступово, віддано, не кров’ю, а любов’ю і добротою будувати свою державу. «Мы раненую родину несем на спине, щурясь выползая на свет», – співає Юрій Шевчук, натякаючи, що рятуючи державу, ми самих себе рятуємо.

«ДДТ» не просто говорять про проблеми, вони вказують на шляхи їх вирішення, адже власними діями можна змінити похмуру дійсність. «Завтра все будет иначе, завтра будет иначе» – неначе гімн звучать слова фінальної пісні.

«Ну как, ребята, вкурили?», – поцікавився Юрій Шевчук одразу після закінчення першої частини концерту. Зал відповів гучними оплесками. Далі було багато щирих і добрих слів вдячності всім, хто працював над шоу. Невимушено і просто, музиканти ділились радістю від зробленої роботи з усіма, хто був до неї причетним. Не обійшлось без простих і щирих закликів Юрія Шевчука до любові і братерства, який розпочав двозначним: «Любите Родину, мать вашу», а потім запевнив киян, що «Россия любит Украину, уважает, и не слушайте всяких дураков!»

Після цього розпочалось друге відділення концерту, яке складалось із добре знайомих слухачам, старих та улюблених пісень. Звучали перевірені часом, проте не менш актуальні «Просвистела», «Не стреляй», «Родина», «Это все». Під скандування натовпу «ДДТ» виконали один з своїх найвідоміших хітів «Осень», який закінчився неперевершеною імпровізацією та виходом на сцену Олени Романової. Дівчина несподівано заспівала кілька куплетів української пісні «Ти ж мене підманула» – Палац спорту зустрів її шквалом емоцій. Після численних виходів «на біс» музиканти завершили виступ оптимістичною композицією «Актриса весна» і пішли зі сцени. Слухачі почали розходитись. Лише найвідданіші з них не припиняли щирих і щедрих оплесків. Тоді вдячний Юрій Шевчук повернувся до напівпустого залу і востаннє цього вечора заспівав для щасливих та зворушених фанів.

Тур «Иначе» триватиме ще два роки. Загалом з новою програмою музиканти планують відвідати близько 200 міст, намагаючись в кожному з них донести до слухачів таку просту і таку важливу істину – «можно жить иначе».

Фото – afisha. tochka.net