«Гніздо 2008» : фестиваль контрастів
19 липня, Біла Церква, місцина десь поблизу Сухого Яру. 17:00. Невеличкий асфальтований майданчик чи то невеличкого автовокзалу, чи то гігантської СТО. Напівобладнана сцена, на якій, наче прапори, майорять фрагменти недолаштованих банерів.
Розуміємо, що дарма поспішали для того, аби зайняти найкраще місце – весь авторинок наче суцільна VIP зона. Хоч лягай собі на сцені. Або заїжджай на неї прямо на авто. Спека. Ані душі. Вітер здіймає цілі хмари піску. Така собі білоцерківська Арізона. Важко повірити, що вже за годину має стартувати одна із музичних мегаподій року – щорічний поп-рок фестиваль «Гніздо 2008»...
Фестиваль «Гніздо» проводиться від 2004 року в Білій Церкві. Цього року це п’ятий ювілейний фестиваль у хронологічно розширеному форматі: досягнувши торік рекорду відвідуваності, 2008-го «Гніздо» подарувало вже не один, а цілих два дні музичного марафону, досить незвичного для білоцерківського щодення. До речі, організатори запевняють, що в інше місто переносити фестиваль наміру не мають, а навпаки, розвиватимуть його саме в Білій Церкві. Ідеологічна основа лишається незмінною: зробити молодіжний open-air, що презентуватиме якісну й актуальну музику.
Що змінилося – то це масштабність події. Кількість глядачів під час останніх фестів перевищила усі сподівання. Приміром, торік тут було майже 100 тисяч чоловік. Можливим це стало завдяки кардинальній зміні в організації події: якщо попередні три роки «Гніздо» проводилося в межах міста, то останні два – у вільній від будинків та вулиць місцевості. Саме цим, слід зазначити, і вирізняється більшість відомих світових фестів. Проведення їх у невеличких містах, як от Біла Церква, хоч, може, ще не дуже звичне для України, зате цілком нормальне явище для європейської музичної культури .
Те, що «Гніздо» стрімко розвивається, можна бачити, порівнюючи хедлайнерів першого фесту 2004 року і нинішнього. Тоді це були Неділя з Росавою, сьогодні – молода британська п’ятірка, що підкорила серця найвибагливіших меломанів Лондону, White Rose Movement, і захоплююче російське індітронік-тріо Punk TV.
...17:40. Вмить невідомо звідки з’явилася тьма люду. Нарешті щось почалося. На сцену вийшли хлопці із молодого гурту, для яких виступ на «Гнізді» – перший масштабний, своєрідний день народження. Молоді, харизматичні і яскраві, вони перетворили свій саунд-чек (до речі, єдині, хто його проводив) на окремий оригінальний мінівиступ, що змусив умить забути про арізоно-білоцерківські «піщані бурі», хтозна-яку організацію і дещо промислово-декадансні пейзажі. Особливо запам’ятався неочікуваний фрагмент із The Doors, що його зіграли хлопці для розігріву перед виступом.
Другою виступала Qarpa – із притаманним їй запалом пострибала з білоцерківцями під свої пісні з останнього In-Zhyr ’у. Далі – гурт Димна Суміш, що ввів публіку у справжній транс своєю потужною еклектичною мелодикою. Не втримався і Сашко Положинський, вийшовши до прес-зони, аби відгарцювати з усіма під драйвові гітари улюбленої команди. А після виходу на сцену гурту «Тартак» Біла Церква, яка того вечора майже вся була на «Гнізді», вибухнула шаленою активністю.
З виходом на сцену британців White Rose Movement під тисячі вогників мобільних телефонів і запальничок , якими публіка вітала своїх кумирів, наростаюча ейфорія набула стихійного характеру. Коли говориш про цю команду, прийнято згадувати дитинство учасників, проведене в комуні гіппі, шукати в їхній творчості відголосся музичної стилістики вісімдесятих, пригадувати, що вони зіграли на розігріві у Nine Inch Nails, The Kills і The Rapture.
Під час виступу солістові без кінця заважав дріт від мікрофона, та й сам мікрофон довелося заклеювати скотчем прямо під час виступу. У солістки за клавішними теж виникли проблеми з технікою. Однак, ці дрібниці не зіпсували враження від виступу гурту, ба, на них ніхто навіть не звернув уваги. White Rose Movement були єдиним гуртом з-поміж дванадцяти команд дводенної програми фесту, що війшов на «біс».
Досі незрозуміло, чому організатори останнім вирішили зробити виступ «Другої Ріки». Гурт виступив пречудово, але сприймати його після White Rose Movement було досить непросто, тим більше що втомлені та щасливі глядачі після виступу британців почали потроху розходитися.
20 липня, у другий фестивальний день, грали «Скрябін», Lama, Punk TV, «ТІК», «Мурени» і Platina. Проте, на тлі першого, другий день «Гнізда» видався тьмянішім. Можливо далися взнаки вітер з дощем. Прекрасно виступили Punk TV, однак місцева публіка, здавалося, не зовсім сприйняла пост-панкіське звучання гурту.
«Гніздо 2008» – це фестиваль разючих контрастів. Взяти хоча б розбіжності у сприйнятті музики киянами і місцевою аудиторією чи часом різкі жанрові коливання дводенної програми фестивалю. Змовчимо вже про посередню організацію, не надто якісний звук тощо. Але вже добре, що такий фестиваль існує і що, судячи з усього, він буде розвиватися далі.
