Хуліган Євген Гудзь порушив нічний спокій гітарою, Топором і DJ-йським пультом

«BALKAN FEST IN KIEV TOTAL SUCCESS, WISH U BE THERE TO FEEL RAW TO THE CORE power of MY PEOPLE», – повідомляє Євген Гудзь на офіційному сайті Gogol Bordello.

Для того, щоб передати атмосферу вечора, достатньо лише в хронологічний послідовності викласти міжпісенні репліки фронтмена «Гоголів». Але, зважаючи на концентрацію ненормативної лексики, підемо іншим шляхом і таки розповімо все по порядку.

Дуже глибокий підвал клубу «ХLІb» сам по собі чимось нагадує фільм Еміра Кустуріци «Андеграунд» (тільки самопального танка не вистачало). Дещо запізнілий початок і без того не раннього концерту відбувся під бадьорі ритми Mama Diaspora. Гітара і вокал у супроводі труби був би неймовірно вдалим розігрівом, якби не надто пронизуючі наскрізь кожного присутнього басові ритми діджея, котрий чаклував за спинами музикантів.

Наступні герої вечора, київський гурт «Топоркестра», вирішив не відділяти себе від слухачів висотою сцени, і виніс мікрофони з інструментами прямо на танцмайданчик. Такий вибрик додав їхньому виступові свіжості сприйняття. Хоча й не для всіх. На «гальорці» їхніх радісних облич не було видно за потилицями перших «рядів». Під час виконання останньої в їхній програмі композиції, котра перейшла в одну дуже відому мелодію, на другому фланзі з'явився в ковбойсько-гангстерському прикиді усміхнений вусань. І зала почала скандувати його ім’я.

Розпочалося все «виходом в астрал» («Ave. B»). Після парочки хітів Gogol Bordello («Wonderlust King», «My Companjera») і «районних» («оболонського» і «дарницького») гімнів порядок пісень замовлявся залом (або, принаймні, Євген дав у це повірити). Незважаючи на задоволене ревіння публіки, одностайного підспівування (так, щоб «від і до») не відбулось в жодній з пісень. Мабуть, слова заскладні. Виключенням став вже згаданий «оболонський» (походження епітета залишається загадкою) «Время есть, а денег нет» (Віктора Цоя). Ну а дарницького статусу удостоїлася пісня «Троллебусный контроллер» (на слова Андрія Саліхова).

І без того невеличка сценка була затиснута рекламним обрамленням, яке Гудзь назвав «незаскленим балконом». Запал виступу і справді був наближений до атмосфери веселого квартирника. І хоч це був концерт нехай і фронтмена «GB», проте відсутність інших учасників гурту в деяких піснях дала про себе знати. Але Гудзь компенсував ці пробіли абсолютно не зірковою поведінкою. Важко сказати, що він приїхав «в гості» – занадто в нього «місцевий» лексикон. Скоріше, приїхав відпочити в знайомій обстановці.

Співак скомпонував свій виступ так, щоб кожна з трьох частин (акустика, акомпанемент Топоркестра і діджейство) перетікала одна в одну без пауз. Так Сергій Топор приєднався на середині пісні Start Wearing Purple. А ближче до її завершення помпезно підтягнувся весь оркестр зі скромненьким тромбончиком. В самий розпал одного з двох завершальних «бразильсько-весільних» номерів головний вусань вечора тихесенько відійшов у глибину сцени, щоб крутити вініл. Євген підходить до вертушки не як звуковий архітектор, а як музикант. Він не просто створює фон, а ніби стріляє в аудиторію з рогатки, висолопивши язика від задоволення прицілювання. Тож прониклися навіть ті, хто не є прихильниками діджеїнга.