Кінофестиваль «Молодість» – Мекка для українських кіноманів

20 – 28 жовтня Меккою для усіх кіноманів став кінотеатр «Київ». Саме там відбувалися основні покази 37-го кінофестивалю «Молодість». Цього року він став вдвічі масштабнішим та нарешті зміг позбавитися своєї хронічної проблеми – нестачі коштів.

– Найбільша проблема, з якою ми зіштовхнулися, пов’язана з отриманням копії того чи іншого фестивального фільму. – розповідає Андрій Халпахчі, арт-директор «Молодості». – Існує лиш декілька стрічок, графік їх роз’їздів по різним фестивалям дуже тісний, тому треба ще зуміти в нього вписатися.

 Цього року на фестивалі продемонстрували 400 кінофільмів зі всього світу – це вдвічі більше, ніж минулого року. Серед них – 62 конкурсні картини. Оскільки «Молодість» – це фестиваль дебютного кіно, то й до конкурсу допускалися лише дебютні фільми режисерів.

– Протягом року ми їздили по різним кінофестивалям і шукали там цікаві стрічки. – говорить Халпахчі. – Близько 300 робіт нам надіслали самі режисери. Експертна комісія передивилася усі фільми, й ті з них, які набрали найбільше балів були допущені до фестивалю.

Інша важлива умова відбору конкурсних фільмів – вони мають бути відзняті на плівку. А це задоволення не з дешевих, саме через це, за словами Максима Ільяшенка, директора «Молодості», багато дійсно непоганих українських фільмів до конкурсу не допустили. Але всі вони потрапили в позаконкурсну програму «Панорама українського кіно – 2007».

– Приємно здивувало, що цього року на «Молодості» представлено так багато українських фільмів – аж 37. – каже Ільяшенко. – Ми були заявлені й у всіх трьох конкурсних програмах: студентські, короткометражні та повнометражні фільми.

Минулого року кінофестиваль мало не зірвався через нестачу коштів. Цього року такої проблеми не виникло. Цьогорічний бюджет «Молодості» склав 1 млн. 200 тис. $, 20% з яких перерахував, як не дивно, вчасно, Мінкульт, 5% – пообіцяла мерія, проте, кошти й досі не надала, 10% – отримали від продажу квитків, решта – гроші меценатів. Відтак усі труднощі, пов’язані з проведенням фестивалю, носили організаційний характер.

Відкриття фестивалю
Фестиваль відкрився 20 жовтня в Національно Палаці «Україна» показом арт-гаузного фільму «Душка» голландського режисера Йоса Стеллінга. В Голландії Йос вважається вже мало не класиком і його картини особливою популярністю не користуються, зате в Україні він знайшов свого глядача.

Показу «Душки» передувала не дуже оригінальна промова почесного Президента фестивалю, а заодно й України, Віктора Ющенка. В ній йшлося про те, що з кіно у нас все погано, але настануть й для нас світлі час – навчаться ж, мовляв, наші режисери колись знімати гарні стрічки!..

«Душка» – це історія, в якій показана колосальна різниця між світоглядом європейців та слов’ян. Головну роль – бідного та наївного українця Душку зіграв, при тому зіграв блискуче, киянин за походженням Сергій Маковецький. В палаці «Україна» він вперше побачив змонтований фільм.

– Я в захваті. Не думав, що все вийде так чудово. – сказав після прем’єри розчулений актор. – У мене навіть сльози від щастя були. Ідея фільму народилася у Йоса ще шість років назад. Саме тоді мене йому порадили на роль Душки. Йос вирішував, давати мені роль чи ні два роки. Душка – чимось близький мені, а чимось навпаки. Цікаво було перевтілитися в цей образ, який ми з Йосом, до речі, бачимо зовсім по-різному. Для нього Душка – це смерть, для мене – визволення. Так як робота над фільмом на тривалий час відкладалася, я вже навіть подумав, що про мене забули.

Як з’ясувалося пізніше – не забули. Більше того, режисеру та актору було надзвичайно легко працювати разом. «Я просто закохався в цього актора» – не раз повторював у різних інтерв’ю Стеллінг. Хоча ці слова він так само часто адресував й Руслані Писанці:
– Такі великій жінці мало місця в кадрі. – випалив він зі сцени на відкритті «Молодості», потім, правда, додавши – Їй потрібна інша, більша роль в фільмі. Я захоплений акторським талантом Руслани.

 Саме через це Стеллінг дав Писанці аж дві ролі в фільмі. Правда, ролі епізодичні. Багато сцен знімалося в Україні, та території ВДНГ та в самому Палаці «Україна».

Для України цей фільм особливий. Не лише через те, що Мінкульт все ще не виплатив голландцям обіцяні кошти («Душка» – це спільний голландсько-українсько-російський проект, спільний вклад України та Росії в бюджет фільму – 20%), а й тому, що це перший серйозний кінопроект України з іншою країною. Саме завдяки цьому фільму в Закон «Про кінематографію України» внесли положення про копродукцію з закордонними режисерами.

Відомо, що арт-гаузне кіно не приносить великих прибутків, проте Стерлінг за цим ніколи й не гнався:
– Я не пишу сценаріїв та не роблю фільмів для того, щоб заробляти гроші. Гроші на реалізацію проектів та життя мені приносять власні кінотеатри та кафе в Голландії. Тому я можу себе нічим не обмежувати й знімати як та що захочу. – розказує Йос Стеллінг.

Вже 15 листопада «Душка» з’явиться в українському прокаті.

– Уявляєте, я не зміг подивитися «Душку»! – каже Максим Ільяшенко. – Спізнився на початок, а моє місце вже зайняли якісь люди. Хотів подивитися фільм в проході, але охоронці сказали, що це порушення правил безпеки і попросили покинути зал.
Не подивилася фільм й Ольга Сумська, промінявши це заняття на компанію Руслани Писанки в кафе Палацу «Україна».

Україна на «Молодості»
Як вже сказано, Україна була заявлена у всіх трьох конкурсних програмах. Стрічка Єви Нейман «Біля річки» була серед повнометражних фільмів. «Біля річки» вже встигла об’їздити чимало фестивалів і назбирати різних нагород, проте, на «Молодості» не отримала нічого.

У програмі короткометражок нас представляло два фільми: «На грані» Антона Сухарева та «Приблуда» Валерія Ямбурського. Останній й завоював єдину для України нагороду, точніш – диплом, кінофестивалю.

Українські студентські стрічки – це «Клятва» Марини Вроди, «Хто така Таня?» Віті Гурова та «Таксист» Романа Бондарчука. Останній – вже встиг засвітитися на фестивалі «Кіношок», який проходив в російському місті Анапа в кінці вересня. Там «Таксист» – отримав дві нагороди – головний приз журі російських продюсерів і приз «Слон» від Гільдії російських кінокритиків. Саме завдяки успіху на «Кіношоці», за словами Бондарчука, він і отримав запрошення на «Молодість».

Дикого захвату українські стрічки не викликали, проте, на фоні робіт свої колег-європейців виглядали все ж більш-менш пристойно. Але якщо в «Клятві» та «Таксисті» – був принаймні чітко виписаний сюжет, то про «Хто така Таня?» цього не скажеш – безсюжетність плюс багато якоїсь внутрішньої шизи автора, малозрозумілої глядачу. Зате Гуров порадував гарно виписаними монологами та майже тонким гумором. Повертаючись до сюжету, добре, коли він є, та питання ще й в тому – який. Бондарчук принаймні спробував вигадати щось оригінальне – херсонський таксист закохується у випадкову пасажирку, викрадає її й силою намагається одружити на собі. «Клятва» – трагічна історія кохання маленьких хлопчика і дівчинки: вони присягаються одне одному у вічному коханні, а потім зла доля їх розлучає.

Цікаво, що з 25 представлених на «Молодості» короткометражок лиш дві українські («Таксист» та «Хто така Таня?») й одна румунська були чорно-білими. Й це не стилістичний прийом режисера, а банальна нестача коштів на дорогу кольорову плівку. Мабуть, через це в українців вийшли такі собі ретро-фільми, на жаль, не в кращому розумінні цього слова, фільми з присмаком радянського кіно і минулого століття.

– Європейські студенти мають можливість працювати з сучасною технікою, а ми працюємо з чим доведеться. – пояснює Максим Ільяшенко. – До того ж, знімати нашим студентам доводиться не так часто, й коли вони вже дориваються до камери, то намагаються зняти відразу щось грандіозне. А це нереально зробити з першого разу. Багато студентів рівняються на Довженка або Параджанова, і це «рівняння» дуже чітко просліджується. Звісно, європейці теж когось наслідують, але ж у них більше прикладів для цього наслідування і, можливо, тому воно не таке очевидне.

Закриття фестивалю
Церемонія закриття «Молодості» відбулася все в тому ж Палаці «Україна», але була менш пафосною й більш сірою, аніж церемонія відкриття. Все пройшло надто в’яло і навіть ведучий, Андрій Халпахчі, не зміг на собі витягнути дійство. Хоча постійно повторюючи фразу, від якої несло дешевою шароварщиною: «У нас на столі найкраща горілка та справжнє українське сало!» навряд чи можна було щось витягнути. Повторювалася ця фраза неспроста – на сцені стояло три довгих засервірованих столи, за яких садовили усіх режисерів, котрі отримали нагороди.

Гран-прі й грошовий приз 10 000 доларів дістався картині «Подорож оркестру» ізраїльського режисера Ерана Кириліна. В стрічці йдеться по єгипетський оркестр, який випадково опинився в закинутому ізраїльському селищі.

Найкращим повнометражним фільмом, отримавши 2500 доларів, стала стрічка «Холтрейн» німця Флоріана Гаага. Цей же фільм одержав Приз глядацьких симпатій та ще 1000 євро. В «Холтрейні» розповідається про дві ворогуючі графіті-команди.

Найкращий короткометражний фільм – «Ковчег»поляка Гжегожа Йонкайтиса, а найкращим студентським фільмом став «Серце розвивається» Анни Севицькі з Норвегії.

Закрила «Молодість» історична стрічка «1612» російського режисера Володимира Хотиненко. На великому екрані фільм показувався вперше.

Усі фото: офіційний сайт Молодості (Кирил Кісляков, Дмитрій Ткаченко ІВЦ "Парнас")