"Листи в Україну" від найстаршого "Бу-Ба-Біста"
22 квітня на гостині в столичній книгарні «Є» побував класик сучасної української літератури Ю.Андрухович. Патріарх славнозвісного літ. угрупування «Бу—Ба—Бу», український автор, романи якого широко відомі зарубіжному читачу, презентував свій томик вибраного. Книжка побачила світ у видавництві Івана Малковича «А—БА—БА—ГА—ЛА—МА—ГА» в серії українська поетична антологія, скорочено «УПА». Чим же особлива ця серія? Найперше тим, що її автори улюбленці самого І.Малковича. У першому томі «Князь роси» надруковані твори Т.Мельничука — поетичного вчителя Малковича, мама якого серед хустин переховувала рукописи на той час, коли дисидент та політв’язень Тарас Юрійович сидів у в’язниці. Ще одним автором «УПА» є Микола Вінграновський. Його книжка прикметна не тільки найкращим вибраним, а також одним не закінченим віршем, який раніше ніде не публікувався. Його записали з вуст друга М.Вінграновського, на жаль, уже покійного Л.Талалая. В цій серії також надруковані знакові постаті: Ліна Костенко, Віктор Неборак, Юрко Позаяк. Останнім надбанням «УПА» став Юрій Андрухович.
Ошатне, червоного кольору видання, умістило найкращі вірші з чотирьох Андруховичевих книжок: «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія»: Колекція віршів» (1997) і цикли «Листи в Україну» та «Індія». З «Пісень для мертвого півня» (2004) до вибраного тексти не увійшли. Свій творчий шлях «патріарх» почав у далеких 80-их роках минулого століття. На той час молодій людині в мистецтві було нелегко, бо діяла радянська цензура, яка крізь решето ідеологічних настанов просіювала твори як молодих авторів, так і знаних митців. Це нині в Інтернеті можна легко публікувати свій доробок, а на той час за кожним кроком мистецької богеми слідкувало пильне око КДБ. Так сталося з дебютним виданням (наклад, як на наш час великий — 3,5 тисячі), до якого з цензурних міркувань не увійшли поезії, в яких є пов’язані зі спиртним образи. Наприклад, вірш під назвою «Корчма». Та, за словами Ю.Андруховича, перша книжка розійшлася дуже швидко (на той час вона коштувала 15-20 коп.) й отримала низку позитивних відгуків серед критиків. Видання цієї збірочки має ще одну цікаву історію-анекдот. «За якихось не зрозумілих причин книжку зняли з тематичного плану для друку. І тоді редактор моєї збірочки Василь Герасим’юк наважився звернутися до директора, попрохавши все ж надрукувати її. А навів Василь Дмитрович тоді залізний аргумент, сказавши, що не розуміє, як можна зняти книжку молодого поета, який наразі служить в лавах радянської армії та з автоматом в руках захищає наші кордони від ворогів. Керівник видавництва витлумачив для себе ситуацію так, що може бути політичний скандал через книжку якогось солдатика. Після цього директор розпорядився повернути книжку в друк», — поділився інтересним спогадом учасник і натхненник «Станіславського феномену» Юрій Ігорович Андрухович. Розповідав письменник-постмодерніст і про інші свої книжки. Зокрема, друга збірка вийшла вже семитисячним тиражем, а внутрішню рецензію написав автор знаменитого вірша «Два кольори», вже потім народної пісні Дмитро Павличко.
Поміж читань поезії, розмов модератора зустрічі Івана Малковича із гостем книгарні, лунало багато запитань. Аудиторію, яка на відсотків 90 складалася з дівчат та жінок, інтересували різні моменти в біографії письменника, історія написання окремих віршів автора, його музичні та літературні вподобання тощо. Одним із стрижнів розмови був цикл «Листи в Україну», який і дав назву новій збірці.
— Ці листи писалися в 1990-ому році в Москві. Вони задумувалися так, що український поет пише зі столиці Росії віршовані послання до вигаданого приятеля, якому звітує про свої будні та переживання і настрої в них. На той час я перебував під кількома потужними впливами. По-перше, епістолярна лірика Й.Бродського, тобто вірш, як своєрідний лист, який має персонально-індивідуальний вимір. По-друге, це культурологічна есеїстка Євгена Маланюка «Книжка спостережень». Ці впливи й стали рушіями написання названого вище поетичного циклу, складеного з 20 віршів, — розповів на презентації в київській книгарні найстарший із «Бу-Ба-Бістів». Ось один з листів, читаний автором на презентації
Листи в Україну VIII
Розкошую тут, як фалос у лоні,
у тутешній культурі – від ахів до схлипів.
Це, немов без фраку бути в салоні,
де товчеться безліч розкішних типів,
переважно з півдня, із малоросів,
про яких тут знають із анекдотів.
Загалом їх тут мають за ескімосів,
папуасів, тобто за ідіотів.
Але є й між них хвигури вагомі,
що змогли сяйнути чемно і вчено:
Феофан Прокопович, відомий гомік,
Розумовський-старший, відомий тенор,
чи, скажімо, Гоголь, або Гребінка,
і, якщо полізти вглиб коронацій,-
Катерина Друга, відома жінка,
тобто курва, сприяла зближенню націй.
Я дізнався тут про темні та явні
махінації з духом. Це схоже на пляму.
І настільки тут усі православні,
що я врешті схиляюся до ісламу.
Вже обдурено тисячне покоління,
це природно й не надто великий гріх їм.
Я дізнався, що ми з одного коріння.
Себто Київ колись так само був їхнім.
Представлення книжки пройшло в теплій, веселій, невимушеній атмосфері. Автори найкращих запитань отримали подарунки від Юрія Андруховича. За авторськими матеріалами для порталу Книгобачення
Повна галерея фотографій від Давиденко Тетяни >>>
та галерея з презентації в Києво-Могилянській Академі >>>
