КриЖталева Мельпомена з макогоном

Фестиваль льодових фігур «КриЖталь» вже вдруге відбувався у Черкасах. Черкащани атакували льодове містечко, споглядаючи крижаних героїв казок Андерсена та влаштовуючи масові фотосесії. Не зважаючи на прохання організаторів не чіпати вироби руками, люди завзято терлися біля скульптур і мацали їх. Зараз, реагуючи на примхи погоди, скульптури блискавично тануть. Ще трішки - і від краси лишиться «мокре місце». Особливо шкода справжніх витворів мистецтва. Тобто українізованих муз. На очах у черкащан скульптори висікали міфічних тітоньок, надаючи їм українського колориту. Звідки вони брали натхнення? Чим жінка подібна до каменя? Відповіді на ці та інші питання можна дізнатися із моїх фестивальних нотаток.

Українізація міфічних тітоньок

Якийсь молодик знімає рукавички і палко обіймає Снігову Королеву. Парочку фотографують.

- Нічєво сібє! Какая халодная женщіна! – резюмує чоловік, хукаючи на руки. 

У дітлахів інші розваги. Для них довелося заморозити десять кілограмів фруктів. Щоб спуститися із фруктової гірки і порозглядати банани, ананаси та шматочки апельсинів, потрібно неодмінно постояти кілька хвилин у черзі. Втім малюків це не відлякує. Тим паче, що стояти доводиться переважно дорослим: чадо спускається, а тато чи мама вже біжать займати чергу.  

Фігури стоятимуть, поки не розтануть. Або поки їм не допоможуть розтанути. Так, Снігова Королева із Дідом Морозом істотно схудли від обіймів вже за перші дні, карету у вигляді серця позбавили коліс, а від деяких фігурок взагалі лишилася скромна купка шматків льоду... Дійшло до того, що за рішенням суду покарання у вигляді громадських робіт до двох місяців отримали двоє жителів Черкас (27-річна дівчина та 18-річний хлопець), які спотворили дві льодові скульптури. Хлопець відламав голову лебедю, а дівчина пошкодила фігуру Дюймовочки. 

Окрім уже виготовлених скульптур у крижане містечко привезли здоровецькі брили криги. Конкурсна група з черкаських та львівських скульпторів упродовж трьох днів висікала з того льоду дев’ятьох муз. Замість класичних міфічних тітоньок було вирішено зробити муз із українським колоритом. Біля скульпторів – ніде яблуку впасти. Утім, одне таки впало. Лежить і мерзне на верхівці майбутньої скульптури художника Миколи Теліженка. Він робить Терпсіхору – музу танцю і хорового співу. Каже, що яблуко на голову музі поклав, щоб була «завлікаловка» для журналістів. Дивлюся на ескіз фігури: грудаста жінка, яка керує хором чоловіків. 

- А що? Матріархат грядьот! – сміється Теліженко і запрошує до своєї майстерні «погрітися».

Сокира замість газового балончика

По дорозі заходимо до супермаркету. Я лишаюся біля входу сторожувати... сокиру. До речі, сокира, електропилка, праска і фен – то головні інструменти для роботи із льодовими скульптурами. Але про це я дізнаюся пізніше. Поки що на мене підозріло дивиться охоронець супермаркету. 

- Девушка, ви чєво с топором ходітє? – запитує.

Жартома виправдовуюся, що не маю газового балончика, тому доводиться тарабанити з собою сокиру. Саме вчасно з’являється на обрії Теліженко, розраховується за грузинський коньяк, цукерки та курагу. Прямуємо до майстерні. Там уже чекають інші скульптори. Поки знайомимося, Теліженко оголошує, що купив:

- КУР-ВА!!! – читає по складах, - Нє, щось не те...

Товариство, зиркаючи на сушені абрикоси, регоче.

Андрій Дацько із дружиною Наталею приїхали зі Львова. Роблять разом музу трагедії Мельпомену. Тобто, Андрій робить, а Наталя його підтримує, дає поради. Тим паче, що вона - художник по костюмах у театрі імені Марії Заньковецької. Дацько зазвичай працює з каменем, а тут вирішив із льодом поекспериментувати. Захоплено розповідає про свою роботу: 

- Коли ти стоїш перед каменем і бачиш - тріщинка. Так само і з жінкою. Ти бачиш її вразливі місця...

Теліженко завбачливо просить мене вимкнути диктофон, якщо ховаю його в рукавичці, бо «будемо пити і матюкатися». Сміюся, адже таки дійсно ховаю диктофон, і таки в рукавичці, яку досі тримаю в руках.

Їмо полтавські яблука і звенигородське сало. Споглядаємо дніпровського чорта – засушений скелет окуня, що дуже схожий на йоржа:

- Я тут дещо задумав. Одну серію хочу намалювати, - пояснює присутність чудовиська у своїй майстерні пан Микола. Він відомий як майстер витинанки. Заслужений художник України, отримав звання за часів президентства Леоніда Кучми, але відмовився з ідеологічних міркувань. Погодився взяти за Віктора Ющенка.

Криза крижаного матріархату

Наступного дня зустрічаю Теліженка на майданчику. Він прасує голову музи праскою, бо туди нападало снігу. Після прасування лід стає гладким і блискучим. Тим часом скульптор бідкається, що загубив мобільний телефон.   

- Вчора повертався додому на таксі і там посіяв, - каже, закурюючи цигарку. Поруч Андрій Дацько закінчує працювати над Мельпоменою. 

- Тут хтось пропонував їй замість маски чарку в руки дати, - сміється Наталя. Мороз і холодний вітер із Дніпра спонукають художників інтенсивно грітися за допомогою алкоголю. Тож нічого дивного, що з’являються подібні пропозиції. Але Дацько знайшов до музи інший підхід. Очевидно, що ззаду до цієї чарівної панянки підходити не варто, бо за спиною вона ховає макогін. Причому незаперечна зброя українських жінок у руках крижаної Мельпомени добряче нагадує булаву. 

Втім, емансиповані музи нині не в моді. Криза ж бо! Люд прагне стабільності. Тож поважне журі віддало перше місце Віктору Крючкову та його музі любовної лірики Ерато. Крижана жінка тішить око вражаюче пишними формами (і ще невідомо, що більше – груди чи дупа) та повною відсутністю одягу.

П.С. Фотки робив мій чоловік, який героїчно захворів після того всього.

Так що - фото Олександра Солонця