Оксана Забужко взяла книжку року

Переможців всеукраїнського рейтингу «Книжка року - 2007» оголосили в понеділок у столичному Ляльковому театрі. 92 експерти переглянули близько трьох тисяч книжок, виданих торік в Україні. Найкращі відзначили у семи номінаціях: сучасна художня, дитяча, науково-популярна, історична, мистецтвознавча література, а також хрестоматія та гуманітаристика. Грошових нагород їх автори не отримали.

- Вітаю письменників України в театрі маріонеток, - привітався зі сцени Андрій Середа, лідер гурту «Кому Вниз» і зал вибухнув сміхом. Він теж помітив цей небачений символізм.

- Цьогоріч помітно збільшився асортимент книжок, - розповідає письменник Андрій Кокотюха, він оцінював книжки у номінаціях «Красне письменство» та «Обрії». - Тепер лишилось ще збільшити тиражі і якість текстів. Приміром, у номінації «Обрії» є книжки на дуже актуальні теми, які не завжди цікаво й грамотно розкриті. Я обминав увагою вузькоспеціалізовану літературу. Намагався виділяти пізнавальні видання, призначені для широкого кола читачів. Серед художньої літератури голосував тільки за ті книжки, які мали медіарозголос. Відзначив книжку Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки», хоча й такої жіночої прози, як у неї, я не люблю. Але цей роман дійсно став подією на книжковому ринку.

Роман Марії Матіос «Майже ніколи...», виданий львівським видавництвом «Піраміда», став кращим серед сучасних прозових творів. В першу трійку також увійшли книжки Тані Малярчук «Говорити» та Валерія Шевчука «Сон сподіваної віри». Перше місце серед поетичних збірок виборола книжка Тараса Федюка «Трансністрія», яку видав «Факт». Вона змагалася зі збіркою «Марадонна» Сергія Жадана та «Бермудським трикутником» Ігоря Римарука.

- З усіх підномінацій «Проза» виявилася найслабшою, попри те, що в ній представлено найбільше видань, - ділиться директор столичного видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків. - За цей рік з’явилось не більше п’яти книг, які можна порекомендувати друзям без ризику, що вони потім скаржитимуться. Здивувало, що серед фіналістів «Поезії» дуже мало нових імен. Там не опинилися молоді поети-двотисячники. Серед них найплодючішим торік був Богдан-Олег Горобчук. Він видав аж три збірки.

Найкращим дебютом року назвали книжку Тараса Антиповича «Мізерія».
- Ой, - здивовано видає Елеонора Сімонова, директорка видавництва «Нора-друк». - Це мені на сцену треба? - питає у когось і біжить за нагородою. - От так прийшли й геть неочікувано взяли приз.

Гран-прі рейтингу отримала книжка Оксани Забужко про Лесю Українку «Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій», яку в березні 2007-го видало київське видавництво «Факт». За півроку продали 14 тисяч примірників.

Не обійшлося без інцидентів.
- Сподіваюсь наступного року тут будуть тільки наші і не буде ворогів, - сказав по закінченню один з директорів видавництв.

Ця теза примусила замислитись — про що, власне, йдеться? На жаль, локальність події не викликає сумнівів — читачу абсолютно по-барабану, в якому видавництві вийшов той чи інший підручник, словник, ба навіть начасту художня книга. Тим не менше, нагороджуються саме видавці. Надзвичайно мало людей обирають книжки за видавництвами, та й то — це передовсім наближені до власне книговидання люди. І тут, в ляльковому театрі, не обійшлося без свого лялькового міні-скандальчику. Після оголошення переможців у номінації «Обрії», де за одну книгу, «Українці у світі», нагороду взяло видавництво «МАУП», видавництво «Критика» у повному складі залишило залу лялькового театру, проігнорувавши оголошення переможцем власної книжки. В чому ж конфлікт? Що не поділили два видавництва?

- Ми це зробили на знак протесту, - пояснює Степан Захаркін, представник «Критики». - Ми вважаємо, що видавництво МАУП, яке є осередком ксенофобії, не має права брати участь в такому престижному заході. Ми не захотіли стояти з ними на одній сцені.

«МАУП», добре відомий своїми антисемітськими виданнями і періодикою, вже нікого не дивує: дехто на них просто не звертає уваги, хтось плює у їхній бік, але є люди, які їх відверто піарять — тобто, хочеш-не-хочеш, а знатимеш про існування такого видавництва. От і цього разу — видавці з «Критики» не втрималися, аби не влаштувати черговий демарш. Як це вплине на продаж їхніх книжок? Як це вплине на продаж книжок видавництва «МАУП»? І взагалі, чи є якийсь сенс у такій акції? Це важко зрозуміти. Тим не менше, «слонів» отримали й одні, й інші.

- Якщо гран-прі дадуть Забужко, я покину зал! - декілька разів повторює Андрій Кокотюха. - Ну все, я пішов, - жартує він, коли оголосили переможця. Але з зали Андрій так і не пішов.

- Взагалі «я покину зал» - це фраза вечора, - пізніше каже Кокотюха, - і її почали вживати на гальорці всі після того, як видавництво «Критика» оголосила, що покидає зал на знак протесту проти чогось там. Після того почалося: всі, хто з чимось не погоджувався, говорили: «ну, я покидаю зал».