Гурт «Обійми дощу» відзначив п'ятиріччя та презентував новий кліп

Теплі «Обійми дощу» в грудневих снігах

У вестибюль Sullivan Room ще до початку концерту важко було протиснутись. Незначне запізнення, пов’язане не з бажанням «підігріти» публіку, а з неодноразовою перевіркою апаратури.

Різкий вступ справив враження суворої стриманості, адже люди прийшли слухати музику, а не привітальну балаканину. Проте через пару пісень Володимир Агафонкін розвіює цей ефект відстороненості. Коротко розповівши історію гурту, він підсумував, звертаючись до слухачів: «Без вас не було б нас такими, якими ми є зараз!»

Перше, що привертає увагу – присутність акустичної гітари і альта поруч з електрогітарами, ударними і Roland. Але така інструментальна мозаїка не є «фішкою» гурту. Скоріше, наслідок його непростої еволюції.

В їхню музику не просто «врубитись», не співпереживаючи її, не вслухаючись в її основний кістяк – слова. Під ці пісні «хайром підлогу не позамітаєш», вони потребують уважного слухача. Складається враження, що під час «електризування» аранжировки гурт ставить собі за мету зберегти первинну ліричну баладність пісні. І їм це вдається! Можливо, якраз завдяки поєднанню акустичних і «електрики». Якщо меланхолійність і завдала певного дискомфорту слухачам на концерті, то це не провина «Обіймів дощу». Запросити дівчину танцювати було не просто, бо в гурта чимало прихильників, і тісна комірка Sullivan Room перетворилась в казкову «рукавичку». Та й голосна робота коктейльних мікшерів за барною стійкою аж ніяк не вписувалась в загальне музичне полотно.

«Обійми дощу» об’єднали звучання вечора переважно спокійними ритмами, що надало концерту цілісності. Проте, вони не обмежують себе в музичних експериментах. Так, наприклад, декілька композицій озвучено епічно-оповідальним речитативом Миколи Кривоноса, що контрастує з вокалом Володимира («У вокаліста поставлений дещо оперний голос» – Святослав Вакарчук). А в деяких піснях вони використали додаткові інструменти. Блок-флейта звучала і в руках Володимира і Миколи. Несподівано, одну з пісень завершує «випурхнувший» з рук бек-вокалістки Ганни Кривонос …будильник (ну чим не цитата з «The Dark Side Of The Moon»?).

Серед яскравих моментів дійства також запам’яталась коротенька «десятиструнна дуель» Олексія Катрука і Олени Нестеровської (яка, між іншим, встигла почергово вийти на сцену в двох чарівних сукнях). Незворушна Марія Курбатова була самовіддано сконцентрована на виконанні своїх партій. Серед запрошених музикантів на сцені був помічений Фелікс з гурту «Онейроїд». Також хочеться відзначити роботу звукорежисера – жоден інструмент не був заглушений навіть під час барабанних «блискавок» Сергія Думлера. Як і годиться для серйозної музики, дійство було розділене антрактом, після якого презентували кліп до свіжого синґлу «Світанок», який зараз можна вільно скачати для приємного прослуховування на сайті гурту.

Після впевненого скандування, гурт з радістю виконав додатково ще дві пісні. Завершення було бадьоре і життєстверджуюче, як свіжий вітер над живими деревами високих Карпат!