«Ту Стань!- 2010» – середньовічна казка на дві дії

Ту(т) Стань – і слухай, дивись, куштуй та не забувай підбирати щелепу, яка падає від захвату. Всі ці блискучі штучки – кольчуги, обладунки, мечі, сокири, списи (для дівчат, відповідно, розкішні плаття з оксамиту й шовку і божевільної краси прикраси) так хочеться мати або хоча б приміряти на себе. На фестивалі «Ту Стань!», який вже вп'яте відбувася на Львівщині, в селі Урич, можна було попускати слинки на всю цю красу, поїсти козацького куліша (тут без слинок теж не обійшлось), роздивитись унікальні скелі, на яких колись стояло місто-фортеця Тустань і просто відірватись – від сучасності в тому числі.

Цьогорічний по-своєму ювілейний фестиваль відзначився найбільш видовищним штурмом фортеці Тустань, ворота якої спеціально створили для імітації дійства. Але окрім штурму фортеці за два фестивальних дні чого тільки не відбувалось.

«Ту Стань!-2010» була:

Ідейною. Особливість фестивалю – відтворення середньовічного духу лицарів-русичів. Як розповіла режисер фесту Уляна Мороз, наголос «Ту Стані!» робиться саме на українськості – адже фестивалі середньовіччя традиційно подають як початок «Вєлікой Русі» і вони проходять російською мовою, тому є сенс відроджувати українську Київську Русь і піднімати українське середньовіччя.

Гаслом цьогорічного фестивалю був заклик «Захисти свою фортецю!». Нещодавній скандал з будівництвом на території заповідника  готелю спонукав організаторів стати на захист кам’яної фортеці. Окрім цього, Тустань – ласий шматочок для скелелазів, тому для них теж пропонують встановлювати певні обмеження, бо ще трохи – і зі скель залишиться тільки купа каміння.

Видовищною. Дух середньовіччя – це те, чого було в повітрі більше, ніж вологи. А середньовіччя – це лицарські бої, стрілянина з катапульти, лучники, бугурт – масові битви, загін на загін, класична «лава на лаву» і багато інших військових прийомів, які мали змогу спостерігати гості фестивалю.

Найбільш масштабною була пластична композиція з народом та воїнами «Загадки Духу Предків». Народ не дуже охоче підтягувався на майданчик перед сценою,  «морозячись» від волонтерів, які запрошували взяти участь в дійстві. Нарешті нашкреблось достатньо добровольців і шаленство перед сценою почалось. Народ бігав «лава на лаву», танцював середньовічні танці, грав у «третього зайвого», споглядав короля і лицарів, скоморохів, які бісились, мов скажені,  шаманаські рухи чаклунок й ховався у фортецю.

А ввечері обіцяний штурм фортеці зібрав біля сцени навіть найлінивіших фестивальників і змусив трохи похвилюватись за Тустань. Адже цьогоріч під час інсценізації навали кочівників вперше використали вогненні стріли. Яскравою крапкою у дійстві стала освітлена чотириметрова вежа, велетенський макет якої спеціально до фесту звели на скелях. Це – лише скупа частина того, чим колись була Тустань і завсідники фестивалю мріють колись побачити відбудованим увесь оборонний комплекс фортеці.

Видовищною була також кіноніч, де показували фільм про Тустань та «300 спартанців». І залишились на неї дійсно лише спартанці, бо чого-чого, а дрижаків у ніч з 4 на 5 вересня можна було наловити достатньо.

Музичною. «Замкова Тінь», «Дикий Гон» та «Kings & Beggars» показали клас – щоправда, під їхню середньовічну музику танцювали здебільшого волонтери… «Дивні», пісня яких стала офіційним гімном «Ту Стані!-2010», примусили слухачів згадати не лише їхні пісні, але заспівані-переспівані хіти Пономарьова, Чубая та дещо з народного. «Пропала грамота» вкотре показала, шо нікуди вона не пропала, а медитативні, хоч і не запальні пісеньки «розкачали» народ до повного екстазу. Далі «Йорий Клоц» своїм драйвом остаточно довершив справу – всі, хто таки встиг замерзнути під час виступу «Пропалої грамоти», згодом просто забули про існування холоду.

Красиво одягеною. Лицарі в блискучих обладунках, симпатичні середньовічні панянки в розкішних сукнях, монахи в довгих сутанах, кати в смішних ковпаках і дзвінкі скоморохи – що ще бракує для атмосфери середньовіччя? Як розповів ведучий фестивалю, а за сумісництвом історичний реконструктор з клубу «Галицький лев» та дружини «Чорна Галич» Артем Бондар,лицарські обладунки вартують любителям реконструкції від 3 до 5 тисяч гривень. Один лише шолом коштує 700-1200 гривень. Але щоб носити усю цю блискучу красу на собі, молодим воїнам треба мати не лише дух захоплення старовиною, але й належну фізичну підготовку. «У нас є така традиція: коли в клуб приходить нова людина, ми одягаємо на неї обладунок, даємо в руки важкий меч і пропонуємо побитися близько п'яти-шести разів, щоб вона відчула, що це таке. Якщо поборовши біль після першого бою, хлопець знаходить сили і приходить знову, – значить він придатний до історичної реконструкції». Загалом же, кожного року деякі реконструктори намагаються змінювати обладунки й освоювати якийсь новий вид бою – як істинні модники, не дозволяють собі вдруге з’явитись на публіці в одному й тому ж. Хоча здебільшого костюми таки доводиться вдягати знову й знову, адже майструвати нові – це задоволення не з дешевих.

Смачною. 50 літрів куліша з’їв фестивальний народ на Тустані. Величезний старовинний казан два дні поспіль булькав ароматною козацькою кашею і своїм запахом зваблював всіх навколо. Козак Мирослав Решетило,нащадок запорізького роду, витрачав по дві години для того, щоб зварити страву і увесь цей час фестивальний люд зацікавлено крутився біля вогню і  зазирав, що ж там булькотить у велетенському казані. Окрім поживного м’ясного куліша були пундики й шоколадні смаколики, а також місцеве населення, яке вирішило заробити хлібобулочними виробами на гостях фестивалю – сподіваюсь, їсти ватрушки по 4 гривні мені більше не доведеться. Хоча, ніде правди діти, смакота! Але найбільшою втіхою для гостей фесту був безкоштовний чай на травах, якого можна було досхочу напитись всім охочим. А що до чаю ще й мед пропонували, то можна тепер казати, що « і я там був, мед їв, і по бороді не текло, а одразу до рота».

Загалом, п’ята «Ту Стань!» вже традиційно зарядила позитивом і відірвала від сірих буднів, подарувавши маленьку подорож в часі. Наступний політ крізь віки –  за рік. Дочекайтесь!