«Ту Стань!- 2010» – середньовічна казка на дві дії

теґи: ТуСтань!, Фестивалі

Ту(т) Стань – і слухай, дивись, куштуй та не забувай підбирати щелепу, яка падає від захвату. Всі ці блискучі штучки – кольчуги, обладунки, мечі, сокири, списи (для дівчат, відповідно, розкішні плаття з оксамиту й шовку і божевільної краси прикраси) так хочеться мати або хоча б приміряти на себе. На фестивалі «Ту Стань!», який вже вп'яте відбувася на Львівщині, в селі Урич, можна було попускати слинки на всю цю красу, поїсти козацького куліша (тут без слинок теж не обійшлось), роздивитись унікальні скелі, на яких колись стояло місто-фортеця Тустань і просто відірватись – від сучасності в тому числі.

Цьогорічний по-своєму ювілейний фестиваль відзначився найбільш видовищним штурмом фортеці Тустань, ворота якої спеціально створили для імітації дійства. Але окрім штурму фортеці за два фестивальних дні чого тільки не відбувалось.ту стань

«Ту Стань!-2010» була:

Ідейною. Особливість фестивалю – відтворення середньовічного духу лицарів-русичів. Як розповіла режисер фесту Уляна Мороз, наголос «Ту Стані!» робиться саме на українськості – адже фестивалі середньовіччя традиційно подають як початок «Вєлікой Русі» і вони проходять російською мовою, тому є сенс відроджувати українську Київську Русь і піднімати українське середньовіччя.

Гаслом цьогорічного фестивалю був заклик «Захисти свою фортецю!». Нещодавній скандал з будівництвом на території заповідника  готелю спонукав організаторів стати на захист кам’яної фортеці. Окрім цього, Тустань – ласий шматочок для скелелазів, тому для них теж пропонують встановлювати певні обмеження, бо ще трохи – і зі скель залишиться тільки купа каміння.

Видовищною. Дух середньовіччя – це те, чого було в повітрі більше, ніж вологи. А середньовіччя – це лицарські бої, стрілянина з катапульти, лучники, бугурт – масові битви, загін на загін, класична «лава на лаву» і багато інших військових прийомів, які мали змогу спостерігати гості фестивалю.

Найбільш масштабною була пластична композиція з народом та воїнами «Загадки Духу Предків». Народ не дуже охоче підтягувався на майданчик перед сценою,  «морозячись» від волонтерів, які запрошували взяти участь в дійстві. Нарешті нашкреблось достатньо добровольців і шаленство перед сценою почалось. Народ бігав «лава на лаву», танцював середньовічні танці, грав у «третього зайвого», споглядав короля і лицарів, скоморохів, які бісились, мов скажені,  шаманаські рухи чаклунок й ховався у фортецю.ту стань

А ввечері обіцяний штурм фортеці зібрав біля сцени навіть найлінивіших фестивальників і змусив трохи похвилюватись за Тустань. Адже цьогоріч під час інсценізації навали кочівників вперше використали вогненні стріли. Яскравою крапкою у дійстві стала освітлена чотириметрова вежа, велетенський макет якої спеціально до фесту звели на скелях. Це – лише скупа частина того, чим колись була Тустань і завсідники фестивалю мріють колись побачити відбудованим увесь оборонний комплекс фортеці.

Видовищною була також кіноніч, де показували фільм про Тустань та «300 спартанців». І залишились на неї дійсно лише спартанці, бо чого-чого, а дрижаків у ніч з 4 на 5 вересня можна було наловити достатньо.

Музичною. «Замкова Тінь», «Дикий Гон» та «Kings & Beggars» показали клас – щоправда, під їхню середньовічну музику танцювали здебільшого волонтери… «Дивні», пісня яких стала офіційним гімном «Ту Стані!-2010», примусили слухачів згадати не лише їхні пісні, але заспівані-переспівані хіти Пономарьова, Чубая та дещо з народного. «Пропала грамота» вкотре показала, шо нікуди вона не пропала, а медитативні, хоч і не запальні пісеньки «розкачали» народ до повного екстазу. Далі «Йорий Клоц» своїм драйвом остаточно довершив справу – всі, хто таки встиг замерзнути під час виступу «Пропалої грамоти», згодом просто забули про існування холоду.

ту станьКрасиво одягеною. Лицарі в блискучих обладунках, симпатичні середньовічні панянки в розкішних сукнях, монахи в довгих сутанах, кати в смішних ковпаках і дзвінкі скоморохи – що ще бракує для атмосфери середньовіччя? Як розповів ведучий фестивалю, а за сумісництвом історичний реконструктор з клубу «Галицький лев» та дружини «Чорна Галич» Артем Бондар,лицарські обладунки вартують любителям реконструкції від 3 до 5 тисяч гривень. Один лише шолом коштує 700-1200 гривень. Але щоб носити усю цю блискучу красу на собі, молодим воїнам треба мати не лише дух захоплення старовиною, але й належну фізичну підготовку. «У нас є така традиція: коли в клуб приходить нова людина, ми одягаємо на неї обладунок, даємо в руки важкий меч і пропонуємо побитися близько п'яти-шести разів, щоб вона відчула, що це таке. Якщо поборовши біль після першого бою, хлопець знаходить сили і приходить знову, – значить він придатний до історичної реконструкції». Загалом же, кожного року деякі реконструктори намагаються змінювати обладунки й освоювати якийсь новий вид бою – як істинні модники, не дозволяють собі вдруге з’явитись на публіці в одному й тому ж. Хоча здебільшого костюми таки доводиться вдягати знову й знову, адже майструвати нові – це задоволення не з дешевих.

Смачною. 50 літрів куліша з’їв фестивальний народ на Тустані. Величезний старовинний казан два дні поспіль булькав ароматною козацькою кашею і своїм запахом зваблював всіх навколо. Козак Мирослав Решетило,нащадок запорізького роду, витрачав по дві години для того, щоб зварити страву і увесь цей час фестивальний люд зацікавлено крутився біля вогню іту стань  зазирав, що ж там булькотить у велетенському казані. Окрім поживного м’ясного куліша були пундики й шоколадні смаколики, а також місцеве населення, яке вирішило заробити хлібобулочними виробами на гостях фестивалю – сподіваюсь, їсти ватрушки по 4 гривні мені більше не доведеться. Хоча, ніде правди діти, смакота! Але найбільшою втіхою для гостей фесту був безкоштовний чай на травах, якого можна було досхочу напитись всім охочим. А що до чаю ще й мед пропонували, то можна тепер казати, що « і я там був, мед їв, і по бороді не текло, а одразу до рота».

Загалом, п’ята «Ту Стань!» вже традиційно зарядила позитивом і відірвала від сірих буднів, подарувавши маленьку подорож в часі. Наступний політ крізь віки –  за рік. Дочекайтесь!