«Всe в чоколяді», або Свято шоколаду по-львівськи

Днями у Львові минув фестиваль зі спокусливо-смачною назвою «Свято шоколаду». Зазвичай чомусь оминаю подібні заходи, але цього разу стало банально цікаво. Тим паче в програмці було написано: дегустація шоколаду, шоколадні фонтани і багато цікавого... Це, власне, і спонукало мене дійти до Палацу мистецтв, аби відчути смак справжнього львівського шоколаду.

На порозі Палацу мене зустрів, чоловік в бронежилеті з автоматом через плече, із суворим виразом обличчя, на якому можна було прочитати "нас думати не вчили". З його міміки можна було здогадатися, що шоколаду зранку він не їв. За методом дедукції стало зрозуміло, що до шоколаду суворий чоловік жодного відношення не має, а причетний він до виставки золота, яка була розташована на трьох поверхах Палацу мистецтв... Славнозвісне свято шоколаду можна було знайти лише в окремому крилі другого поверху...

Увійшовши в білий коридор, бачиш одразу багато майстрів, які на постаментах мають досить великі глиби шоколаду. Вони орудують над майбутніми їстівними шедеврами, використовуючи стамески і шпателі зі звичайного будівельного магазину. Підходжу до першого-ліпшого майстра: «А ви часто працююєте над шоколадними скульптурами?» – «Та оце сьогодні вперше...» – «А чому у вас не кулінарне приладдя, а будівельне?» – «А нащо інше?».

Доки я вела бесіду з майстром, довкола юрбилися люди – зрозуміла ситуація, але мене насторожив той факт, що вони почергово підходили до пакету для сміття, що валявся на підлозі, щось діставали звідти і їли. Питаю в одного чоловіка: «Перепрошую, а що ви робите?» –  «Дегустую чоколяду...». Виявилося, що це і є пригощення шоколадом: зі смітникового пакетика почастуватися спражніми львівськими ласощами. Згадалася приказка: на тобі Боже, що й мені не гоже. В кінці зали, щоправда, можна було придбати шоколад, але по якійсь захмарній ціні. До речі, тема комерції є одною з провідних у цьогорічному святкуванні: пончики в шоколаді, які зазвичай коштують 2 – 2.50 грн, тут можна було придбати за ціною 10 грн за штуку, капучино в пластиковому стакані коштувало 16 грн, а фрукти в шоколаді – 10грн. Фрукти в шоколаді – звучить гордо, а насправді це – п’ятнадцятисантиметрова паличка, на яку нанизані шматочки апельсина і банана, розміром 1х1 см, і їх підставляють під струмені шоколадного фонтану з білого чи чорного шоколаду, за бажанням. Ще продавалися тістечка, на вигляд наче для дюймовочок, але вони попитом не користувалися, на відміну від дивовижних фруктів в шоколаді.

Свято шоколаду робили передусім для дітей. Їх розважали тим, що змушували розповідати віршик в мікрофон. І за це дітям надавали можливість трохи повар'ювати – зробити чудо-пляцок: давали якийсь соус (шоколадний, малиновий, полуничний) і вафлі, які вони мали перемастити згаданим соусом, загорнути у папірчик і зав'зати стрічечкою, а потім подарувати батькам, або з'їсти, або ще щось з ним зробити. За огорожею  була купа шоколадок з яких діти мусили зробити шоколадне місто, а потім його з'їсти. На сцені творив якийсь відомий майстер шоколаду.Обіцяв зробити лева. На той момент, коли я все це споглядала, на сцені було щось схоже на перевернуту догори дригом пунктуаційну кому. Лева не нагадувало, хоча я від природи скептик, може там все і закінчилося успішно... Шоколадна «феєрія» видалася нудною і нецікавою. Проходячи крізь коридор, знову дивувалася людям, які «дегустували львівську чоколяду», а митці з шоколадом на постаментах виглядали спантеличеними. Лише одна композиція здавалася схожою на майбутню скульптуру...Створити собі цей солодкий настрій можна було лише за 20 гривень.

Одною з родзинок шоколадного свята була акція, яка відбувалася біля Оперного театру. Там, за задумом, мусили обмінювати цигарки на шоколадні цукерки. Дійшовши до Оперного, я побачила сцену, а біля неї – музичні колонки, з яких лунала одна й та сама пісня. Попід сценою – тільки купа кіосків...«Обмінювачів» з цукерками так і не знайшла, навіть на обрії вони не майоріли, не дарували людям замість шкідливих випарів диму в легені ендорфін( гормон щастя, який виробляється організмом людини під час вживання шоколаду). Мені цілком вистачило одного дня святкування, вертатися не хотілося. Ввечері передбачався шоколадний бал з зірками сучукрбального танцю Яма + Чапкіс, в афішах зазначали, що на балу будуть шоколадні фонтани. Якщо вони були такими ж, як і дегустація шоколаду, то мені шкода, тих людей, які витратили 940 гривень, аби тільки Влад Яма навчив їх танцювати...  

Фото: Vlodko. Переглянути всю галерею...