«Аватар»: Стара казка у новому світі

У наступну мить я повністю виринув із хмарного шару, але, хоча я дивився у всіх напрямках, я не бачив нічого, крім дерев. Вони була вгорі, унизу, скрізь, наскільки я міг розрізнити крізь безодню листя. У слабкому світлі я не міг визначити кольору листя, але був упевнений, що воно не зелене.

Едгар Райс Берроуз, «Пірати Венери»

«Аватар» – це новий світ!» – так рекламували дуже довгоочікуваний фільм Джеймса Кемерона, перший художній проект маститого режисера з часів прем’єри «Титаніка» у 1997 році. За час, що збіг, безліч епігонів та копіювальників встигли наклепати низку «Чужих» (за участі Сігурні Уївер та без неї) і «Термінаторів» (без «залізного Арні») різного пошибу. Живий класик американського кіно тим часом відмовлявся від режисури сіквелів, що вже не претендували на оригінальність, і впевнено творив щось цілковито нове.

Новим словом у фантастиці фільм «Аватар», однак, не став. Знавцям жанру відразу впадуть у вічі сценарні запозичення відразу з декількох творів різних часів і народів. Тут тобі й Гаррі Гаррісон, який створив сагу про «Мертвий світ», і брати Стругацькі, що вигадали планету Пандора, вкриту джунглями, і «фантастична феміністка» Урсула ле Гуїн, творець природозахисного шедевру «Слово для лісу та світу одне», і «батько» американської пригодницької фантастики Едгар Райс Берроуз («Пірати Венери»). Прямі аналогії глядач знайде і з мультфільмами «Долина папороті» (США-Австралія) та «Зачарований ліс» (Югославія-США), і з французькою мульткласикою «Дика планета» Рене Лалу, і навіть із цьогорічним нашумілим дебютом Ніла Бломкампа «Дев’ятий округ» (хоча зйомки останнього йшли паралельно – ідея фільмів, скоріше, просто витала в повітрі). Не обійшов увагою Кемерон й усі надсучасні теорії про «живу та розумну планету» і «природний баланс». Наприклад, чітко проглядаються в твердженнях На’ві погляди англійського еколога, провісника технологічного колапсу Джеймса Лавлока, автора знаменитої гіпотези Геї-Землі.

Власне, аналогій так багато передусім тому, що ідея драматичного вибору посередника між ворогуючими сторонами, та ще й різного ступеня розвитку, не нова. Згадати хоча б «Танці з вовками» Кевіна Костнера – описана практично та сама ситуація. Звісно, ідеї «Аватара» були присутні в книгах провідних фантастів. Лишалося лише їх творчо обробити і вкласти мільйони доларів у спецефекти та пентабайт (1000 терабайт) комп’ютерної пам’яті для монтажу. Саме так і вчинив Кемерон – і тепер усі згадані фантасти фактично отримали популяризацію своїх ідей засобами Голівуду. 

Пришліть сюди побільше людей, побудуйте машини, зберіть роботів, заведіть ферми й міста – кому тоді знадобляться пискуни? Ну й тим краще. Адже цей світ, Нове Таїті, просто-таки створений для людей. Розчистити його гарненько, ліси повирубати під поля, покінчити з первісними сутінками, дикунством і неуцтвом – і буде отут рай, справжній Едем. Кращий за виснажену Землю.

Урсула ле Гуїн, «Слово для лісу та світу одне»

Сюжет простий: головний герой потрапляє за 4.3 світлові роки на планету Пандора, супутник газового гіганта Поліфем в системі Альфа Центавра, де корпорації добувають дорогущий мінерал унобтаніум (англ.-лат. «важкоступний»). Але… на планеті вже є мешканці. І одне з племен живе просто над родовищем унобтаніуму. Героя у доволі хитрий спосіб засилають розвідником та свого роду послом до тубільців. Але… тубільцям не потрібні жодні блага цивілізації в обмін на відселення.

Отак і починаються війни.

Як і завжди, Кемерон майстерно подає у попсово-розважальній упаковці набір гуманістичних та природоохоронних ідей: що не варто красти чужого (в масштабах цілих планет і рас), що не варто вичерпувати безцінні ресурси заради зростання акцій на ринку, що, врешті-решт, не слід взагалі йти тим шляхом, яким іде сучасна західна цивілізація. Первісні племена (які ми гордовито назвали такими) набагато мудріші за нас: вони не вбивають тварин без нагальної потреби, вони приносять їм вибачення, якщо доводиться таки вбити, вони не потребують пива, телевізорів та асфальтового покриття. Їм не треба всі ті речі, які зомбують нас, мешканців штучної Землі.

Хіба можете ви перемогти, коли проти вас біологічні ресурси цілої планети, що кожного разу, можна сказати, перероджується для протиборства?

Гаррі Гаррісон, «Непереможна планета»

Як і годиться, не обійшлося в «Аватарі» і без стрілялок-убивалок та красивої й ретельно промальованої графіки. У плані спецефектів фільм перевершив свого «ідейного попередника» «Дев’ятий округ» на кілька голів (бо ж 230 мільйонів бюджету проти 30 мільйонів – це вам не жарти). Однак посил молодого південноафриканського та зрілого американського режисерів – один і той самий. Хто ми, люди, якщо ми нищимо природу і братів по розуму заради якоїсь руди (вставте потрібне – нафта, газ, зброя…)?

Ми – вбивці. І, як казав Агент Сміт, герой ще одного кіношедевру маскульту, «зайнявши якусь ділянку, ви (люди) розмножуєтеся, поки всі природні ресурси не будуть вичерпані... Є організми на Землі з подібними звичками... Віруси. Людство – це хвороба, ракова пухлина планети». Як не іронічно, але Вачовські цитують культового природоохоронця, далекого від «фабрики снів» – Дейва Формена. І продовженням думки є: «білі кров'яні тільця борються й переборюють агресивні хвороботворні організми. Можливо, цими антитілами і є захисники природи» («Сповідь ековоїна»).

Безперечно, перегляд «Аватара» викличе у мислячої людини лише ненависть до технократизму та західного, споживацького способу життя. Перші хвилини після фіналу гостро відчуваєш, чого не вистачає городянину – лісу та чистого повітря довкола, прекрасних пейзажів, не затулених хмарочосами, їжі не з пакета і без консервантів та ГМО, свободи самому здобувати їжу та творити пісень, а не йти на базар/супермаркет та слухати мертву електронщину…

Прагнення Сполучених Штатів дістатися до золота, вугілля, нафти, міді, олова, мінералів і землі на території індіанців натрапили на непередбачені складності. ... Традиційні форми правління в індіанців... керувалися незмінно природними законами: земля розглядалася як Істота або Дух і, виходить, її не можна було продавати або обмінювати на будь-що.

Джеррі Мандер, «Коли не залишається нічого святого»

Кемерон, навмисно чи ні, втілив у картині комплекс цілого американського суспільства – суспільства, яке вбило сто років тому первісну індіанську культуру, знищило ліси по всіх румбах компасу та несе тепер по всьому світові «переможний стяг плутократії»… вибачте, «демократії». Спершу ліси винищили дощенту на території США (після того, як вони раптом «закінчилися» в Старому світі). І нині нащадки гордих ковбоїв, що «переможно» вистріляли свого часу бізонів у преріях, довершують свою справу в Амазонії. Тому картинка, показана у «Аватарі», не справляє враження чогось фантастичного – те ж саме ми можемо побачити просто зараз, кинувши оком на Бразилію та інші країни Латинської Америки. 

Чудово у картині описані й причини націоналізму як явища («Ми не віддамо те, що належить нам!»). Ось так і починалися всі війни та ворожнеча між племенами: коли одні дикуни приходили на територію інших з палицями та забирали у слабших їхню власність. Тільки тепер палиці поступилися танкам, а грабунок, ґвалтування та вбивство називають «миротворчими», «антитерористичними», а часом і «оборонними» операціями. Мабуть, не випадково проглядається у фільмі й повсякчасний стьоб над воєнщиною («всі ви тупі!» – постійно повторює Грейс, яку чудово зіграла Сігурні Уївер).

Ще один нюанс – «не можна заповнити чашу, яка вже й так заповнена». Це про земних вчених. Сліпота часто трапляється не лише від неуцтва, а й від зашореності мізків академічними словесами. Грейс – чудовий приклад того, як науковець не несе жодної відповідальності за те, що діється внаслідок його відкриттів та на фоні його наукової ейфорії. Вчена зайнята лише жагою відкриттів і нічого не може змінити, коли починається бійня. Що цікаво, бійня, тобто операція з «умиротворенню» пандоріанців, містить алюзію на сучасні події – її кодова назва «Шок і трепет» (англ. Shock and awe). Так називалася військова доктрина американського контингенту на Близькому Сході, розроблена спеціально для вторгнення в Ірак.

Індіанці говорять нам, що уран повинен залишатися в землі – але їхній голос губиться в шумі вітру. Вони зберегли знання, які можуть допомогти нам вилікувати й відновити землю – але їхні погляди суперечать ядерному, неоколоніальному світу корпорацій. Опираючись постійним атакам індустріального суспільства, вони героїчно захищають свій світогляд, у центрі якого – принцип святості землі... Прийшов час до них прислухатися.

Клаус Біргерт

Все ж, ми бачимо на екрані не безглузду бійню (як у «Зоряному десанті») і не героїчний опір повстанців Імперії, який неясно з чого почався (як у «Зоряних війнах»), а війну, де чітко видно, хто правий, а хто винний. Кемерон зняв за шалені кошти майстерну самопародію на західну цивілізацію. Ось так, мабуть, і виглядало знищення аборигенного населення імперіалістами, озброєними першими танками та кулеметами, на початку ХХ століття. Правий був автор природоохоронних бестселерів Джеррі Мандер: «найголовніше правило корпоративної роботи – корпорація має приносити прибуток і повинна зростати. Усі інші цінності вторинні: добробут суспільства, задоволеність робітників, здоров’я планети і навіть загальний добробут країни. … . Проти корпорацій ніколи не висуваються звинувачення у вбивстві, а самі корпорації не визнають за собою жодної провини».

Наслідок такої політики, екстрапольованої режисером на 150 років вперед – рослин на Землі ХХІІ сторіччя більше нема. Є лише війна за ресурси, бійня в Нігерії та Венесуелі і людство, що не впоралося зі злочинністю на вулицях, але вже вийшло у відкритий космос та «завойовує» його.

Дещо прикро, що у 2 години екранного часу не вдалося вмістити хоча б якісь подробиці культури На’ві – лише уривки з легенд та основні дані про іншопланетний народ, що знайшов гармонію з природою. Та й фінал фільму відкритий – помітно, що перемога мультяшних персонажів над високотехнологічним супротивником лише тимчасова. Тож чекатимемо обіцяної трилогії «Аватар», що, будемо сподіватися, розвине ідеї, закладені у першій частині.