Стамбул – культурна столиця Європи

2006 року турецький Стамбул обійшов Київ в отриманні звання «Культурна столиця Європи-2010» серед країн - не членів ЄС. Відтоді виконання плану по реалізації цього проекту в місті на Босфорі помітно всюди. Найперше в око впадає кількість реставраційних робіт. Розвиток сучасної культури також займає важливу нішу серед завдань, які поставили перед собою організатори проекту.

У спокої гірських краєвидів: «Ярмінок» Петра Мідянки

У сучасному українському літературному дискурсі Петро Мідянка – постать осібна, не тільки через географію свого мешкання (живе і вчителює в селі Широкий Луг Тячівського району Закарпатської області), а насамперед через оригінальний творчий метод, що полягає в насиченні текстів топонімікою Закарпаття, діалектизмами й архаїзмами.

Як «Тролль гнул ель» у Києві

7 березня, напередодні комуністичного свята всіх дам, у київському клубі Queen Bee відбувся концерт відомого на теренах СНД фолк-рок-гурту «Троль гнёт ель» з Санкт-Петербурга.

Цього разу урочисто презентувався новий, 4-й альбом гурту - «1516\Орден пресвятого хмелю».

Че Гевара: Що головне для революціонера?

Дві частини фільму Содерберга «Че» («Аргентинець» і «Герилья») мають різний стилістичний візерунок, ми згадуватимемо їх з різним настроєм. Але саме в поєднанні половин краще за все помітна основна ідея картини, головний персонаж якої навіть не Че Гевара, а сама Революція. А дві частини - це два її погляди в криве дзеркало історії, де вона виглядає то ефектніше, то потворніше ніж є насправді.

Тисячолітній авангард

На цьогорічному скульптурному салоні в Києві одна з найпомітніших подій — скіфські баби з Дніпропетровського історичного музею. Є окремий зал авангарду; цілий поверх зайнято сучасними українськими митцями; але найбільше уваги привертають саме вони — грубезні, дивні ідоли.

«Ми» Винокурової-Садиченко: Казка про справжню дружбу

«Ми» Тетяни Винокурової-Садиченко - прозорий і радісний твір про дружбу, любов і ще деякі паранормальні явища. Знайомити нас зі своїми героями авторка починає з їхнього «найщасливішого літа». Таке, певно, було у всіх. У вісім чи п'ятнадцять, на Чорному морі чи в Карпатах, на Сонячному березі чи на запилюжених вулочках провінційного міста...