
Марина Гримич – одна з тих небагатьох письменниць, яким вдається зберігати свій власний стиль написання та тематичну сферу протягом всієї творчості та не звертатись до повторень та «списувань» героїв однієї книги з іншої. Роман «Магдалинки» вийшов друком в 2003 році, але впевнено можна сказати, що він не втратив і не втратить своєї актуальності, можливо, навіть ніколи (навіть зі зміною цивілізацій). До кожної книги Гримич має особливий підхід, іноді відчувається експериментальність, але частіше – причетність до наукової діяльності авторки, тобто етнопсихологія, яскравим прикладом якої є роман «Магдалинки». Гримич вже вдалось виробити власний стиль написання – доступне та логічне викладення сюжету, доповнене добрим гумором.