«I've Got A World On My String» – Юрко Вовк, «Гра у безкінечність»
«Багато, о-о-о, дуже багато може на цьому світі жінка.Вона або дає, або не дає життя новій людині.
Лише вона знає, що добре, а що зле, бо через
неї світ довідується про те, що каже нам небо...»
Юрко Вовк, «Гра у безкінечність»
Бароковій людині жилося, певно, краще. Тому що вона твердо вважала, що доля її задовго до народження вже написана, і нічогісінько змінити вона не може. Та й у давніх греків нитку долі ткали мойри абсолютно без людської згоди на те. А зараз – одна суцільна невизначеність. Кожен ладен робити свій вибір, кожен думає за себе, кожен є творцем власної долі і так далі. А що як раптом, отак з невідомого дива, виявиться, що нашими вчинками керує Хтось. Хтось не в значенні Бога, Абсолюта, Істини чи Справедливості, а просто Хтось – невідомий нам та нашій свідомості, настільки далекий і близький водночас, що ми ніколи б не вигадали Його. І цей Хтось має нас за пішаків на своїй шаховій дошці. І цього Когось не особливо-то і цікавить особиста доля кожного. Його цікавить тільки Час та його потреби.