категорії: література, літературна рецензія
«Виючий мірошник»: божевільний селянин в лісах Лапландії
Перелік творів сучасної зарубіжної літератури, виданих українською мовою, і досі доволі скупий, поповнився ще й романом фінського письменника Арто Паасилінни (Arto Paasilinna) «Виючий мірошник», що побачив світ у видавництві «Кальварія» (перекладач – Юрій Зуб). Факт випуску чужоземної книжки вже сам по собі провокує на думку, що видавці напевне вибрали щось варте уваги і це щось аж ніяк не може бути неякісним. Отже, і «Виючий мірошник», очевидно, підпадає під подібні критерії. Чи так це?
Жили собі четверо чоловіків – з тої категорії, яких називають новомодним словом «лузери», або по-нашому – «невдахи». Невідомий письменник, нікудишній бізнесмен, бісексуально стурбований програміст та дантист з початковим атеросклерозом компенсують своє нікчемне життя, тиск дружин та зневагу дітей тим, що інколи вдягаються в шкіряні костюми, сідають на круті байки і їдуть до байкерського бару, де п'ють безалкогольне пиво – одним словом, граються в байкерів, називаючи себе «Банда «Реальні Кабани». 
«Душа» – це ще один малесенький роман, що вийшов у серії «Книжечка для дамської сумочки» видавництва «Дуліби». Ївга Веснич позиціонує себе як таємничу та малоговірку особу – біографічних відомостей про себе не надає, наголошуючи хіба що на любові до Києва.
Українську культуру загнали колись в темний ліс й лишили там без ліхтаря та компаса. Вона заблукала. Вешталася десь й не знала чого їй від кого треба та як з тих хащ вибратися. Їй потрібен надійний та досвідчений провідник. Цим провідником має бути українська преса. Й вона їм намагається бути, але про досвідченість та надійність говорити поки зарано. Проте... деякі спроби робляться, й відзначити їх вирішили «Кальварійці» Ксенія Сладкевич і Петро Мацкевич («Корпорація інтелектуальних рішень M&S»).
Звичайно, ми залюбки вшановуємо своїх героїв. Особливо таких, як народний месник Устим Кармелюк. Але якщо нам у справі вшанування допомагають письменники (Сергій Пантюк, Андрій Бондар, Галина Ткачук, Надя Сель) і музиканти (гурти «Самі Свої» (щоправда, у неповному складі) та «Пропала грамота»), то процес стає набагато приємнішим, легшим, щирішим і теплішим.
Німецький роман і австрійська повість, перекладені українською, демонструють два кардинально різні погляди на сучасну казку. Твір Ренате Вельш «Вампірятко» - добра до дітей і повчальна для дорослих казка. А «Крабат» Отфріда Пройслера – присмерковий і жорсткий твір, створений на основі легенди 17-го сторіччя. 
