Рецензія на книгу Юстейна Ґордера "Помаранчева дівчинка"

Рецензія на книгу Юстейна Ґордера "Помаранчева дівчинка"

Роман «Помаранчева дівчинка» норвезького філософа та письменника Юстейна Ґордера - це спроба осягнути сенс життя очами дитини, яка ще не розділяє світ за наявністю цінностей. Книжка побудована як лист з минулого, але написаний в майбутнє. Це лист покійного батька своєму синові, який є відповіддю на запитання без відповіді.

Пройшло 11 років після смерті батька 15 річного Ґеорга. Він отримує листа від свого батька, що був написаний за його життя, листа, який є мандрівкою в минуле за майбутнім. Лист був захований всі ці 11 років в дитячій машині, яку батько перед смертю прохав не викидувати на смітник. За ці 11 років змінилось майже все: мати Ґеорга вже мала нового чоловіка та доньку, але сам Ґеорг не забував свого батька, не дивлячись на те, що в останнє він його бачив в 4 роки, але досі пам‘ятав басовитий голос батька, риси його обличчя. Читаючи цей лист, Ґеорг відчував ніби сам батько це розповідає. Але що ж було в тому листі?

Рецензія на книгу Сергія Жадана "Anarchy in the UKR"

Рецензія на книгу Сергія Жадана "Anarchy in the UKR"

Перед нами - останній витвір одного з найвідоміших представників української постмодерної літератури Сергія Жадана. Назва книги лише на одну літеру більше пісні Sex Pistols "Anarchy in the UK", рядки з якої стали епілогом до твору. В епіцентрі сюжету знову ж таки численні подорожі ліричного героя. Можна навіть назвати ці розповіді автобіографічними. Але, на відміну від, скажімо, екзотичних закордонних пригод у книжках Ірени Карпи, ліричний герой Жадана подорожує саме шляхами України. Спочатку мова йде про мандрівку місцями анархістів (йдеться про поїздку на Донбас), при цьому автор зображує вокзали як місця, де відбувається "все цікаве в країні", критикує Сосюру та змальовує кумедні факти з побуту вітчизняної залізниці, зокрема звичного маршруту Суми-Луганськ. Завершується розділ несподіваним "лівим маршем".

Згодом перед читачем постають "вісімдесяті" Жадана - його юність та дитячі роки. І нарешті окреме місце у книзі займає Харків - фактично рідне місто автора. Університет, площа, облдержадміністрація, палац піонерів - усі ці будівлі розташовані неподалік одна від одної, а в книзі становлять певний синтез, що символізує декілька епох.

Рецензія на книгу Марини Соколян "Кодло"

Рецензія на книгу Марини Соколян "Кодло"

Не так вже й давно видавництво Факт започаткували серію "Exceptis excipiendis" (усе, окрім того, що варте винятку). В анотації написано, що в цій серії ми не зможемо знайти нудних і безбарвних творів. Не знаю, як там інші, а книга, з якою довелося познайомитися мені, назвати нудною просто unreal.
Ось я тримаю в руках цю привабливу книженцію з не зовсім привабливою назвою "Кодло". Але таємне місце, в яке потрапила головна героїня твору Ірма Коник, а саме "Human Science School" навіть кодлом назвати важко. Методи навчання нелюдські та ще до того ж настроюють людину на психологію "Людина людині - вовк". Звичайно, такі випускники зможуть стати провідними "рекламщиками", але чи зможуть стати людьми? Є ще одне "чи". Одразу ж на таємничій посвяті студентам повідомляють, що не кожен стане випускником Школи. І постійно йдеться про якесь випробовування. Що ж за випробовування? Це Вам слід пройти це випробовування. Скажу тільки, що не варто вірити першій же безглуздій ідеї. В Школі панує обман. Тотальний обман і тотальна нещирість. Марина Соколян робить висновок, що властивість обману або погубить людство, або дасть нові можливості. В творі ж нові можливості обману ледь не загубили купу людей.

Рецензія на альбом Тартака "Гуляйгород" 2005рік

Проблемний вийшов у Тартака альбом. Та ні! Сам гурт тут ні до чого. Просто для слухачів (фанів і не зовсім) його вихід був дуже вже цікавим. Ну, по-перше, два альбоми за місяць - це не жарти. Не встигли придбати "Перший комерційнимй", як уже новенький-свіженький у продажу.

Якщо згадати той факт, що слухацька аудиторія Тартака суттєво помолодшала за останні роки, думається, від долучення до народного мистецтва молодь принаймні точно нічого не втратить. Бо ж народна пісня у будь-якому випадку, як річ перевірена часом, виховує нове українське покоління.

Рецензія на книгу Наталки Сняданко "Сезонний розпродаж блондинок"

Рецензія на книгу Наталки Сняданко "Сезонний розпродаж блондинок"

Івано-Франківське видання "Лілея-НВ" заснувало серію "Агресивна бібліофілія", яка відрізняється особливим оформленням книги - колір тексту ідентичний кольору обкладинки книги.
В мої руки потрапила зелененька книга "Агресивної бібліофілії" - збірка оповідань Наталки Сняданко "Сезонний розпродаж блондинок".
Не буду вигадувати різні махінації та пройдуся оповіданнями в тому порядку, в якому вони розміщені в книзі.
Якщо мені не зраджує власна пам‘ять, то оповідання були написані досить давно - і не дивно, бо в них в більшості випадках йдеться про особливості підліткового світосприйняття.

"Дідова історія": сміливо можна сказати, що це оповідання зображує настрій кожного з нас, коли ми в черговий раз вислуховуємо нескінченні історії власних дідусів та бабусь про одне й теж саме, але в різних інтерпретаціях. В кінці оповідання Наталка відкриває істину цієї звички людей похилого віку, яка полягає, перш за все, в спробі виховати звичку збереження часу., адже своїми силами змінити те, що за тебе вирішила доля , не можливо, якими б махінаціями не маніпулювати. Ці самі розповіді на новий лад-це лише змога змінити життя, як літературний текст, де часом можна використати COPY-PAST, але сценарій власного життя вже розписаний завчасно невідомим драматургом. "Час неможливо перемогти-його можна тільки ігнорувати".

Рецензія на книгу Ірени Карпи "Перламутрове порно (Супермаркет самотності)"

215 сторінок самотності. Чи все таки порно? Цього разу Ірена Карпа пропонує "Перламутрове порно (Супермаркет самотності)".
Не купуйтесь на слово "порно", про це в книзі не йдеться, а йдеться про те, що ми всі жертви двигуна прогресу, тобто тієї самої реклами, яка нас зомбує та навішує ярлики!
Єдине бажання лишитись на самоті, якої так мало і яку не купити, як те, що рекламують.
Тож, влаштовуємо ефект самотності та глибоко занурюємося в книгу.
Величезний вступ Андруховича, який [вступ] натякає на схожість з минулим романом "Фройд би плакав". Точніше, навіть не роман...а богдан ("Бо чому завжди Роман?!").

"Сповідь киянина еротомана": Голосно! Божевільно! Еротично!

Голосно! Божевільно! Еротично! У нашому збоченому світі важко знайти книгу, яка б збуджувала та зацікавлювала. Та беручи до рук "Сповідь киянина еротомана" не варто забувати, що крім алкоголю, тютюну, кофейну, хімічних і природних наркотиків існує ще один, який виробляється нашими гормонами та психікою.