«24:33:42» Лариси Денисенко навчить зваблювати шаликами і виховувати дітей

Симетрична назва останнього твору Лариси Денисенко зацікавлює одразу. Що б то могли значити ті циферки на електронному годиннику? Ті, хто вже переглянули на обкладинці анотацію, знатимуть, що йдеться про час філософський – про відносність нашого віку, про співіснування головних героїв твору: Максима (24роки), якому життя здається набагато довшим і повільнішим, Клятої Шу (33), яка вже прискорила ходу, Євгена (42), який вже перейшов на біг.

Книга сподобається спраглим до романтики жінкам та прихильникам легкого читання усіх вікових груп. Ненав’язливі настрої стосунків героїв, кожен з яких має свою історію, свій життєвий світ, свій стиль спілкування. І справжнім випробуванням стає для них співіснування в одному життєвому просторі, на межі інтересів кожного.

Жива іронічна мова одразу залучає до ходу думок і самосприйняття героїв роману. Здорове почуття гумору Лариси добряче пройшлося по наших живучих стереотипах і ставленні до ближніх. Якщо вже говорити про іронічний стиль роману, то одразу згадується блискуча історія Шу про родинні цінності , з якої я довго реготала, та Історія Шу про те, як вона вперше приїхала до США і пояснювала на митниці, звідки у радянської школярки у валізі журнал плейбой:
«…Я вирішила, що мовчати мені не слід. Тому на добрій англійській почала рапортувати, що в СРСР взагалі-то сексу немає. «Сексу?» – перепитав хтось із них. Я пояснила, що сексу не в смислі статі, а в смислі факінгу. «Оу, факінг-ноу? Ітс імпосібл!» – обурилися недовірливі митники. «Але в мого брата секс є»,– поінформувала я митників. Вони поставилися до цього з розумінням». Тому йому важко жити, коли в нього секс є, а в країні сексу немає…»

У «24:33:42» Денисенко показала себе тонким знавцем психології материнства. Звичка до спостереження чи схильність до аналізу оздобила текст численними історіями материнської надвідповідальності, надтурботи, хвилювання, і всіх тих проявів материнства, які створюють перешкоди на шляху до порозуміння з дітьми. Роман в легкій іронічній манері спонукає поглянути на себе збоку, знайти час на осмислення своїх поглядів на виховання, побачити віддзеркалення своїх помилок, знайти баланс між вихованням і довірою; містить інструкції поводження з матір'ю і погляд на усе це очима дитини.

Як цінний додаток до художнього змісту, читач може знайти в книзі, корисні методи зваблення смугастими светриками і помаранчевими шаликами; повчальні приклади шкідливої пихатості; засоби підтримання дружнього спілкування на відстані і звичайний життєствердний гепі-енд. Денисенко пише цікаво і невимушено, пропонує поглянути на своє життя , як неповторну мить, та має свій погляд на правильне читання:
«…ніколи не читайте філософських трактатів. Треба читати масову літературу. Ні в кого не поїхав дах від мелодраматичних новел та іронічних детективів, чи не так? А от ті, хто насолоджується викладами Канта, Руссо, Сартра, кінчають кепсько. Перевірено на собі.»