категорії: література літературна рецензія

Ада Самарка «Смак заборони»: як спокусити 13-річну?

теґи: Ада Самарка, Смак заборони

Ада Самарка - Смак заборони«Він був загадково-бридким, поза сумнівом, навіть страшним, але крилося в цьому чоловікові щось чарівно-звабливе, як стрілянина чи космічні потвори у фільмах для малих дітей»…

Напевно, нашій літературі таки бракує розгорнутих роздумів-візій на тему «любви все возрасты покорны» у поєднанні з «мені тринадцятий минало». Книга Ади Самарки «Смак заборони» не дивує новизною сюжету чи композицією твору, але змушує знову повернутися до одвічного питання сенсу любові як такої та її реалізації в житті.

Фабула книги виглядає так. Є дівчинка, яку за дивним збігом обставин називають також Адріаною. Історія починається в Імраї, на березі Чорного моря, куди це дівча постійно приїжджає з татусем на літо. До речі, десь на середині книги починаєш цікавитися, що то в татуся за професія така, адже він спокійно може на два й більше місяця брати відпустку. Чи не вчитель бува?..

Тут же дівча й зустрічає чоловіка з Пітера на ім’я Сашко, він же – Альхен, він же мавпа, він же гепард, він же диявол, він же демон… ну, і ще вельми багато евфемізмів. Ось цьому полііменному персонажу рочків так за сорок, і він теж має дуже цікаву професію, бо також приїжджає на відпочинок до Імраї щороку. Він сидить на пляжі в досить сумнівному оточенні, яке щороку змінюється-поповнюється новими іменами. Він веде відверті розмови, він приваблює й врешті закохує в себе наївне з першого погляду дівча. Так усе починається. Зрештою, Альхен-Гепард усе ж таки досягне свого, не дивлячись на надмірну суворість батька Ади чи інші перепони. Але Ада ніколи не жалкуватиме.

Головна героїня вже з цих років пробує щось писати, у неї постійно з’являються якісь ідеї, що їх конче треба виписати на папері. І ця ж дівчинка у 13 років заводить щоденник, де описує перебування в Імраї й усі свої переживання. Це все триває 46 днів, впродовж яких героїня проходить повне переродження. Вона закохується, її кохання часто межує з ненавистю, вона стає дорослою, вона не відчуває жодної аморальності в своїх учинках. А події тим часом описуються під таким кутом, що читач в чомусь навіть підтримує Аду.

Поведінка батька-тирана, вплив старшої сестри-на-перший-погляд-пуританки, нестримна жага відчути щось нове, доросле, ще не вироблене вміння керуватися розумом, а не афектами… Весь цей синтез приводить саме до таких наслідків.

Читач натомість може після всіх описаних подій або засуджувати Аду, або ж виправдовувати її вчинок. Хоча, книгою з таким сюжетом смакувати не доведеться.