Богдан Горобчук: «На заводі мене називали Олегом»
З поетом Богданом-Олегом Горобчуком зустрічаємося «чорній залі» львівського театру «Воскресіння», де під час Форуму видавців проходили спільні читання українських і австрійських письменників. На одному з них Горобчук був модератором.
- Про те, що вестиму читання, випадково дізнався від подруги за день до їх початку, - жаліється він. - Добре, що взагалі дізнався, а то й не прийшов би. Організатори сподівалися що я прочитаю програмку, де я таки був зазначений як модератор, але – стільки подій на Форумі, що все ніколи було...
- Знаєш, скільки твоїх книжок купили на Форумі?
- Власноруч продав чотири примірники збірки «Місто в моєму тілі». Вона торік вийшла у «Смолоскипі». Бачив, що пачка з найновішою моєю книжкою «Немає Жодної Різниці» була наполовину порожня, значить купили десь штук десять. Зате розпродали біля 30 примірників нашої з Коцаревим та Коробчуком збірки «Цілодобово!», яка вийшла у видавництві «Факт». Її розкупали студенти львівського університету ім. Франка, бо їхній професор включив книжку до програми з української літератури. Так що я вдячний цьому мудрому викладачеві, - сміється Богдан. – Тепер плануємо влаштувати у Львові ще одну презентацію «Цілодобово!».
- Цьогорічний Форум був для тебе більш насичений, аніж торік?
- Ні. Минулого року до Форуму вийшло одразу дві мої книжки, тому я мав чимало своїх презентацій і автограф-сесій. А цьогоріч більше брав участь у спільних з іншими письменниками заходах. Приміром, Олег Коцарев організував два дні читання поезії. Першого - декламували сюжетні вірші, другого - метафоричні. Вібувалося це дійство у великому залі «Воскресіння», а у малому в цей час йшла презентація якоїсь книжки Андрія Кокотюхи. Було приємно, що до такого відомого письменника, як він, прийшло значно менше людей, аніж на виступ молодих поетів – так, принаймні, хвалився сам Коцарев.
- А ще була ніч поезії, де учасники не завжди виступали тверезими. Торік молоді поети взагалі провели акцію присвячену пропаганді вживання алкоголю. Як ти до того ставишся?
- Цікаво, коли поет відключає свідомість і дає керувати текстом своїй підсвідомості. Впадає в певний транс, який дає алкоголь чи легкі наркотики. Перед виступом на ночі поезії, мій друг, письменник Отар Довженко, який того дня саме одружився, пригостив мене абсентом. І виступив я тоді класно. Хоча я частіше все ж виступаю тверезим – це залежить передовсім від настрою.
- «Немає Жодної Різниці» критики називають першою серйозною збіркою.
- Багато хто каже, що нею я увійшов в історію української літератури. Попередні книжки називають пробою молодого поета, а ця нібито є збіркою поета, що вже відбувся. Але наприклад Анатолій Дністровий, знаний письменник і критик, хвалить більше «Місто в Моєму Тілі», так що це питання все ще відкрите – яка зі збірок сильніша. Але сам я люблю усі три книжки.
- Ніколи не думав почати писати прозу?
- Пробував, але поки мені не подобається мій стиль. На відміну від багатьох не поспішаю народжувати романи. Думаю, писати прозу в двадцять років зарано. Бо для того треба мати досить серйозний життєвий досвід. Хоча декому вдаються непогані книжки й у такому віці.
- Батькам даєш читати свої вірші?
- Дещо читали, здебільшо з першої збірки. З останньої взагалі нічого не даватиму, бо там тексти не для батьків. Вони дуже переживають щодо моїх оцінок в університеті, роботи, а з тих віршів дізналися б багато зайвого, почали б хвилюватися. Мені дуже комфортно, коли батьки не відають про мої проблеми. Взагалі, тим, що я поет батьки пишаються менше, аніж тим, що я аспірант. Правда, коли я озвучував сюжети на «5 каналі», мама з татом обдзвонювали друзів і казали, що зараз на такому-то каналі можна буде почути голос їхнього сина.
- Знаю, що подвійне ім’я ти обрав собі не випадково.
По паспорту я Богдан. А цей псевдонім з'явився кілька років тому завдяки цікавому збігу обставин. Я працював на заводі в Житомирі, і один з робітників нашої бригади цілий тиждень чомусь називав мене Олегом, а після вихідних так само несподівано став називати Богданом. Мені це сподобалось, і свої електронні листи я почав підписувати «Богдан-Олег». Саме так підписав лист і вагітній подрузі. Статі своєї дитини вона ще не знала, і дуже здивувалась, що я так підписав листа, оскільки хлопчика планувала назвати або Богданом, або Олегом. Попри те, що народилася в неї донечка, для мене то був подвійний знак, і цей псевдонім я вирішив залишити. Цікаво, що потім з ним ще ставалося багато плутанини. Ким мене тільки не називали! І Богданом-Ігорем, і Ігорем-Богданом, і Богданом-Юрієм, і просто Олегом. Так що в мене не просто два імені з’явилося, а безліч.
- В університеті викладачі робили тобі поступки або завищували бали через те, що ти поет?
- Мені вони були непотрібні, бо я й так гарно вчився – червоний диплом, всі діла... Тривалий час там навіть не знали, що мої книжки видаються. А якось на дошці оголошень на кафедрі галузевої соціології повісили моє фото та вирізку з однієї газети із заголовком «Поет Богдан-Олег Горобчук їв котячий корм». Тоді багато хто і дізнався, що я поет. І що я їв котячий корм, щоправда, теж (сміється). Та вирізка висіла майже рік.
- Над чим зараз працюєш?
- Більше року тому ми домовилися з Катею Бабкіною, що видамо спільну збірку римованих віршів. В усіх моїх книжках верлібри, але маю ще й невиданий запас більш класичної поезії, яку писав ще з 2002-го року. У Бабкіної та ж історія. Зараз передмову до цієї книги пише донецький літературознавець Олег Соловей, якому ці тексти дуже до вподоби. Попередньо домовилися з франківським видавництвом «Лілея-НВ» про видання книги десь наприкінці цього року, або на початку наступного, так що скоро – шукайте в книгарнях!
- Задекламуй якийсь новий вірш.
- Найновіший мій вірш, що має назву «БДСМ», одразу – як тільки я його написав – переклав білоруською мовою молодий, але вже відомий білоруський поет Віталь Рыжкоў. Вірш одночасно простий і сильний, він приваблює і його досить легко перекладати. Тоді ж я переклав його російською мовою, і надіслав перекладачці на польську Анеті Камінській, яка вже переклала більше 10 моїх віршів – сподіваюсь, він її зацікавить.
Перекладацький бум спричинив от який вірш:
бдсм
Ця відданість долі ніяк не мине
Життя восени як бодяжений сем
Я мучу тебе.. ти мучиш мене…
Це бдсм
І дощ ніби плаче від болю Бог
Любов – це калюжі любов – це вода
Вже й черевики промокли в обох
Біда..
