"Чарівні окуляри" та "Казкові пригоди" Всеволода Нестайка

Попри весь, далеко не маленький, об’єм моєї дитячої бібліотеки, вона майже вся була російськомовною, але дві книжки з неї я запам’ятав на все життя не через те, що вони були українською, а виключно тому, що вони були захоплюючі, добрі, цікаві настільки, що годі перелічити, скільки разів я їх перечитував - так багато, що знаю майже напам’ять.

Перша - це переклад на українську твору Ено Рауда "Муфтик, Півчеревичок та Мохобородько", котру я досі не можу уявити собі російською, бо вже від того, як переклали на російську імена головних героїв мені стає моторошно. Друга - збірка з двох творів Всеволода Нестайка - "Пригоди в лісовій школі" та "Незнайомка з країни сонячних зайчиків". Це було єдине, що трапилося мені до рук з велетенського літературного спаду Нестайка - навіть його знаменитих "Тореадорів" я прочитав лише торік вже в сучасному доповненому та переробленому виданні, але його ім’я та майстерність мені закарбувалися в пам’ять. Тому можна зрозуміти мої почуття, коли я побачив на поличці книгарні дві його книжки видавництва "Богдан" - хай щастить цьому славному видавництву за те, скількома чудовими книжками вони мене забезпечили. Якість самих книжок в них стає з часом все кращою - в книжках Нестайка їхнього видання немає до чого причепитися: гарна тверда обкладинка, зручний для дитячих очей шрифт, такі ж "дитячі" малюнки, тому тут нема жодних питань, виникає лише одне питання: яким дивом це видавництво ще досі живе і справи його йдуть вгору. Чи то якесь чудо, чи то в нашій країні діти знову почали читати - як би там не було, а в Україні на очах росте ще одне чудове дитяче видавництво, яке хоч і не може показати чудове оформлення на зразок малюнків Владислава Єрко, зате бере співвідношенням "кількість гарних книжок на місяць".

Першу книжку - товстеньку, майже на півтисячі сторінок, навряд чи зможе посередній дитячий читач носити з собою, щоб інколи читати. До неї увійшли як всі ті мої старі улюблені твори, об’єднані країною сонячних зайчиків, так і нові, раніш мені невідомі - "В країні сонячних зайчиків", "Незнайомка з країни сонячних зайчиків", "В країні місячних зайчиків", "Незвичайні пригоди в лісовій школі", "Пригоди журавлика", "Пригоди близнят-козенят", "Ковалі щастя". Окремою книжкою вийшла нова повість Нестайка "Чарівні окуляри", в якій читач теж знайде знайомих героїв. Усіх їх можна назвати фірмовими продуктами Нестайка - добрі, цікаві розповіді, в яких звичайні діти потрапляють в незвичайні пригоди, а діти незвичайні - в пригоди ще більш фантастичні. Як і в усіх своїх книжках, Нестайко пропагує дітям прості цінності - дружбу, взаємодопомогу, доброту, тонко вплітаючи мораль в опис захоплюючих світів та подій. Як завжди при цьому він користується звичною нам міфологією без остогидлих вже останнім часом ельфів та орків, та, як завжди, осучаснює їх, даючи до рук героям телефони, автомобілі, а в останніх творах навіть комп’ютери, для того, щоб маленький читач відчував звичне для себе середовище, міг ототожнювати себе з героями, розуміти їх, сприймати як своїх друзів. За що йому моя велика сердечна подяка, а видавництву "Богдан" - за те, що дали мені змогу повернутись на хвильку в дитинство, давши мені до рук чудову дитячу літературу.