Гримуча суміш молока з гоголь-моголем
Враження пересічного відвідувача Moloko Music Fest-у
Moloko Music Fest #2 важко назвати попаданням в десятку, але те, що це не було промахом – однозначно. Навіть ті кулі, що їх випустив у повітря зі свого револьверу ексцентричний конферансьє «Шоу Адановскі» Ніколас Ульман (або просто Ніколетта), зрикошетили від холодних кам’яних мурів «Мистецького Арсеналу» й потрафили у самі серця гостей фестивалю, вразивши їх наповал.
Moloko Music Fest #2 важко назвати фестивалем музикантів екстра-класу, але те, що більшість з них одного дня ними стануть, не викликає сумнівів. Навіть подекуди по-дитячому наївні фортепіанні пасажі молодої одеситки Anniebri (Анна Брижата) подобались нестандартністю підходу, настільки, що відганяли мимовільні асоціації (швидше, задні думки) з вокалом Бйорк чи Реґіни Спектор.
Moloko Music Fest #2 важко назвати феєрію зривання масок, але те, що до початку фестивалю імена Pianoбой, Verba, Piss&Laugh практично нікому ні про що не говорили – факт. І те, що під ними ховались доволі відомі в Україні музиканти, нічого не змінює: за великим рахунком ані Шуров, ані Хусточка і Ко не були бодай трохи схожі на себе звичних, розбавлених бельгійсько-шотландським коктейлем на ім'я Луї Франк (поява на сцені Кольцової так точно виявилась сюрпризом).
Зрештою, Moloko Music Fest #2 важко назвати на 100% вдалим. Багатьом не сподобались Tikkle Me, у гітариста Шоу Адановскі вилітала гітара, а у самого Адановскі – клавішні, певна морісонівська вторинність образу і манера співу заявленого хедлайнера вечора – Адама Ґріна – наганяла нудьгу (дехто прийшов до висновку, що Адам банально «перебрав» перед виступом), часу, виділеного на виступ гуртів-нехедлайнерів було елементарно замало для того, щоб розкрити свій потенціал на повну, та й специфіка архітектури залів Мистецького Арсеналу аж ніяк не сприяла покращенню якості звуку.
Так чи інакше, Moloko Music Fest щосили вириває пересічного українського фестивальника з обіймів етно-панку, привчає його вуха до іншого звуку, інших форматів, розширює горизонти ерудиції та сприйняття. Не всі гурти на фестивалі були однаково сильні, але серед них не було жодного схожого й жодного, на який можна було б з першого акорду повісити який-небудь ярлик. Як би суперечливо це не звучало, але всі команди, що виступали цього вечора в «Арсеналі», об'єднує їхня різність. Романтична Ольга Пулатова, космічні Piss&Laugh, запальний донжуан Адановскі, щирий (і мокрий) Сергій Бабкін – всі вони по-своєму кльові. Навіть, якщо ти чуєш їх уперше, по закінченню виступу ти продовжуєш жити їхньою музикою, а, повернувшись додому, шукаєш в інтернеті їхні записи, тому що, на відміну від банальної, неординарна музика завжди чіпляє. А банальної музики на сцені Moloko Music Fest цього вечора не було.
Переклав з російської Северин
Фото Євгена Шабатіна та www.molokofestival.com
