Гурт «Oт Vinta» готується до зустрічі з японськими дівчатами

Український гурт «Oт Vinta» випустив 3 альбоми, підкорив Росію, Польщу, Литву, Німеччину та мало не усю Європу, але належної популярності у рідній Україні так і не здобув. Чому, запитую у фронтмена гурту Юрка Журавля. «Мабуть не розуміють нашу музику на Батьківщині», – відповідає він. Хоча шалена реакція прихильників на концертах підтверджує протилежне... Таки люблять та розуміють.

Нещодавно «отвінтісти» повернулись з закордонних гастролей, де виступали на одній сцені з гуртами «Apollo 440», «Static X», «Placebo», «Machine Head» та «KORN».

– Влітку ми були на фестивалях у Словаччині, Німеччині та Голландії, – каже Юрій Журавель. – Переконались, що там нас знають та люблять. Особливо приємно було коли у Словаччині на фестивалі «Hodokvas» перед початком нашого виступу, глядачі скандувати «Oт Vinta». Ми подумали, що то українці приїхали підтримати нас. Але коли вийшли на сцену, я вирішив це перевірити. Спочатку привітався з публікою англійською, потім словацькою мовою, і звісно ж українською. Сказав: «Здоровенькі були, браття, українці. Чи багато вас тут є?» Піднялось лише 2 руки. Публіка була надзвичайно тепла та щира.

– А чим здивувала Голландія?
У Голландії ми виступали на фестивалі «Zwarte Cross». Жили у невеличкому містечку, в якому було лише 3 школи, але аж 5 кофешопів. Ми, як справжні музиканти-рокери переконались, що маріхуана там чудова. Але найбільше емоцій викликав фестиваль багнюки, на якому всі відривались на всі 100 %. Побували на виставці чудернацьких машини, які були у формі унітазу, дитячої коляски, ванної, копни сіна, з якої стирчали чоловічі та жіночі ноги. Але перше місце у цьому параді зайняла машина-екскаватор, в якого замість ковша – 4 мотоцикли. Коли їх опустили на землю, вони почали газувати і вся багнюка опинилась на людях. Ніхто не образився, а навпаки всі купались в болоті.

– Які плани на майбутнє?
Зараз випускаємо збірку реміксів «Гуп-туп», які зробили ді-джеї зі всієї України (гурт уже має 3 альбоми: «Дриг-тин-дим-ба», «Дарма я наївся цибулі» та «Попереду»). Щодо гастролей, то після Нового року хочемо відвідати туманний альбіон у Британії. А якщо вийде то й Японію. Адже, у Токіо дуже популярна музика, у стилі рокабіллі та сайкобіллі. Нещодавно туди була відправлена партія наших дисків, які з успіхом продалися. Тому ми вже настроюємось на те, щоб познайомитись з японськими дівчатами. На разі, ж збираємо матеріал для нового альбому, який називатиметься «Потом і кров’ю», або «Тому, що я гальмо».

– За професією ти вчитель, а як виникла ідея створити музичний гурт?
Така ідея з’явилась ще у 94-му році, – каже Юрко. – І хоча за професією я вчитель початкових класів основ дизайну та малювання, але в студентські роки займався у театральній студії – там я був декоратором, гримером і актором. Згодом ми з хлопцями почали грати для дитячих вистав. А якось грали та співали на сходинках одного клубу, і за кілька хвилин до нас посходилась молодь з сусідньої дискотеки. Тоді я і відчув, що треба серйозно зайнятись музикою. Потім був перший фестиваль «Перлини Сезону», у фіналі якого ми зайняли четверте місце. Нас запросили записатись для збірки «Української рокабільний фронт». У збірці, ми були єдиними, хто співав українською мовою. А потім нас активно почали запрошувати у Росію. Ми грали з іменитими музикантами з «Браво», «Містер Твістер», Гариком Сукачовим. Так усе і закрутилось.

– Чому в Україні не маєте такої шаленої популярності, як за кордоном?
Можливо через те, що ми нечасто знімаємо відео. За усі роки у нашому архіві всього-на-всього 5 кліпів. І усі вони мультяшні. Я люблю малювати мультики. Зараз, я один із директорів корпорації «Another day», яка розробляє комп’ютерні ігри. На рахунок відео думаємо, можливо, нам дійсно варто відзняти кліп. Ми взагалі слабо займаємось власним піаром.
Все таки більше воліємо займатись музикою.

– Які незвичні подарунки роблять прихильники та прихильниці?
Я люблю коли мені дарують квіти, конвалії наприклад. Але фани це роблять рідко. Хоча якось у Чернівцях дівчина подарувала мені наручники з рожевого хутра. Я користуюсь ними, коли мої музиканти погано грають на концертах (сміється).

– А в старості чим думаєш займатись?
Наші концертні костюми я придумую сам. Тому може випущу власну лінію одягу. Але зовсім в старості я хотів би сидіти з онуками та навчати їх малювати мультики, чи плести з соломки. А ще я мрію робити дитячу програму у реал-таймі. У ній буде ведуча мультиплікована дівчинка Руся, яка в прямому ефірі спілкуватиметься з дітьми. Нашим малюкам не вистачає таких програм, тим паче, що поки такого ніхто не робив.

Фото: Тетяна Погоріло