ГИЧ є ГИЧ: розмова з лірично-саркастичною ґенерацією

Розмова із людьми, про яких через місяць буде говорити кожен свідомий мешканець Львова та гість міста. Принаймні, їх не забудуть ті, хто опиниться 1 травня на Прокиданні з «ГИЧ Оркестром» у рамках фестивалю «Флюгерах Львова з Бучач».

Перше банальне питання. Що може врятувати світ?

Небанальщина...  «пустощі від щирого серця» (с) Микола Бобул. Кожна людина рятує сама себе, Рим порятували гуси, а світ, можливо, бджоли. А серйозно – будьте спокійні: світ вже врятовано. Віра, надія, любов і ГИЧ.

Любомир Іщук – перкусія, мандоліна, духові

Хто дав такі тупі питання?

Для чого граєте: маєте щось сказати, чи просто нічого робити? Тобто розкажіть, що таке ГИЧ і нащо він нам здався?

Маємо що сказати – «ГИЧ!». ГИЧ – повнота життя. Все почалося зі ЗВУКУ! ВІН  розірвав тенета вакуумної пустки... і задихало все, що мало бути живим... і підтримали сей ЗВУК в акустиці вселенській, цим першим подихом своїм... 

Відомо, що ГИЧ суттєво піднімає концентрацію ендорфінів в крові і стимулює альфа-хвилі головного мозку. То найкраще для прокидання в новому дні – вуса догори!

Хто грає в ГИЧ Оркестрі і що коїть поза ним?

ГИЧ – родина. Друзі, що люблять і вміють відпочивати!
 

Мар'ян Пирожок – вокал, гітара, гармоніка усна

В оркестрі грають хлопці-побратими, що інструментами своїми і голосочками дзвінкими дарують щастя сьогоденню... Та й поза НИМ, всі члени ГИЧ-родини, відважні й мужні сім'янини і уночі й в період днини... дарують щастя сьогоденню...

Грати на прокиданні  після «Мертвих Півнів» – досить самовпевнено. Думаєте, хтось прийде?

Добре, аби двірничка прийшла, принаймні браму відчинила.

Прийдуть обов'язково всі, у кого ГИЧ в душі: тати, мами, сусіди, браття і сестри, наші друзі з інших міст. Чекаємо всіх.

Яких людей ви би хотіли бачити під сценою?

Живих. Хоч заспаних, але кольорових. Тих, що люблять музику, гумор, весну, Львів, Україну! Всіх поціновувачів добрих музичних традицій, двірничку з подругами, звісно ж, а якщо серйозно, – то одним з найцікавіших вражень є коли приходять діти і теж ГИЧують!

ГИЧ – це більше стьоб чи лірика, делікатність чи екстравагантність? І де межа між кітчем і пофігізмом?

ГИЧ – це делікатно-екстравагантно-емоційно-розважальний арт-проект. Важливо бути чесним перед собою. ГИЧ – це делікатна правда, при будь-якій нагоді, у будь-яких умовах!!! Це і гостра іронічна сатира, і екстравагантна лірична драма! Яка може бути межа? Все – одно. Будь що може бути і темним і світлим, а ГИЧ – це світла сторона сили!
 
Остап Костюк – труба, духові

Ні – пафосу! Навіть коли ти переймаєшся «лірикою», має бути місце на усмішку як здорову ознаку.

В нашому місті дуже багато серйозних людей, які нічого не роблять. А, відстоюючи свій ліричний пафос, поливають брудом всі живі починання. Для мене важливо, щоб у мистецтві була доля усмішки, спокійний і нефанатичний погляд на себе і світ.

Чого так нудно у Львові? Колись були «Брати Гадюкіни», «Вивих», ті ж самі «Півні», речі, які були оригінальними і творили уявлення про «львівську музику», а останніми роками зі Львова виходить тільки понурий попс. Що сталося з цим містом?

Галябарда. Мабуть, це внаслідок емоційного виснаження. А ще побільшало в місті Львові кабаків, магазинів, банків, готелів, борделів, мобілендів і, згрубша, музикантам, окрім декількох клубів, нема де виступати. Але на все свій час.

Кому ж це нудно? Де та понурість? 
Що сталося з людьми у нашім місті?
Чому закутались безглуздою попсою,
Немов та гусінь в стані непокою?

Негайно рвіть сі кокони брехливі!
Розправте крила кольорові! 
ГИЧуйтесь браття разом з Нами!
Ми ж того варті! Ми ж у ЛЬВОВІ!

«Ми хвилі любим, хвилі любим, самі народжені од хвиль». Музика в цьому місті є і буде. А от резонанс залежить від хвилі.

Павло Проців – скрипка

Місто дорослішає, забувши про справжні людські цінності: добро, радість і ГИЧ.

Про понурий попс, тенденції, фактори впливу на творче середовище міста нехай говорять культурологи і мистецтвознавці (сказав мистецтвознавець за освітою).

Ви співаєте на тексти Тичини і Сосюри. Хто ще з поетів міг би сподіватись потрапити у репертуар ГИЧів?

І Тарас Григорович та Іван Якович, і Гончар та Симоненко... Їх дуже багато, і це надихає. От Сосюра сам прийшов до нас і сказав: «Несправедливо забутий я, чому співаєш немене?!»
 
Кого вважаєте просвітленими людьми? Хто робив «ГИЧ!» до ГИЧ Оркестру?

А-ха-ха! Ви хочете, щоб я тут написав «Бітлз»? Але очевидно, що Сковорода.

ГИЧ намагалися робити багато шанованих особистостей та колективів: ГИЧард Левяче Серце, ГИЧмен з планети Криптон, Френк Заппа, Ярослав Мудрий, Альфред ГИЧкок, майстер Йода, Ґяґя і Кьокя та багато інших, але у них виходило фанк, блюз, джаз, панк, ґлем, етно, індастріал, ґранж, рейв та інше.

Питання, яке цікавіше за різні шаблони про творчі наміри, ставлення до наркотиків і пошуки музи: хто про що мріяв у дитинстві?   

Володимир (Флойд) Романів – бас гітара

Алкоголь – НеГИЧ! Мріяв, що буду священником і буду творити добро.

Павло Мигаль – гітара

Люком Скайвокером.

Питання, на яке не можуть знайти відповідь історики і екстрасенси. В чому проблема України, чого в нас завжди нефарт з історії?

Пороблено! Бо прапор перевернутий!!! І кому то в голову прийшло синє ставити згори, а золоте підниз?! Нефеншуй ніразу.

Треба дуже нелюбити свою країну, аби називати її проблематичною і нефартовою!!! Біда в людях, які «помилково» онегативлюють свою Батьківщину, не маючи ГИЧа у серці... Будь-яка країна – для людей, а люди – для добра!!!

В який бік рухається людство? Чи буде кому слухати ГИЧ за сто років?

Слухати буде кому, було б чим.

Всеволод Садовий – барабани

Якщо за сто років хтось зранку перед дзеркалом задасть собі одвічне «Чи ти читав Тичину?», то значить і ми прожили недаремно.

«Ой чий то ГИЧ стоїть». Якщо людство і рухається, то ГИЧ – стоїть. Людство рухається по колу і ГИЧ! Раз в епоху доходить  – о, це ж ГИЧ!

Володимир Бедзвін – віолончель

Немає різниці, що буде, що було, бо є тільки зараз. В тому й є ГИЧ. ГИЧ – це зараз і тут.

Чи є ГИЧ після смерті?

ГИЧ з вами! ГИЧ з нами!Це велика таємниця, помремо – побачимо. ГИЧ або є, або його нема. А якщо є, то і смерть сама ГИЧує.

Яке би ви питання хотіли поставити самі собі?

«Хлопці, може ми запомало йдемо?»

Як би ви відповіли на це своє запитання?

«Нічьо незапомало.»

Світлини – Максим Баландюх
Питання – Юрко ВовкоГон
Деталі – ГИЧ.com