«Книга.UA»: блєск і ніщєта УТ-1

Якось пару місяців тому мені вже довелося висловлюватися для «Телекритики» стосовно «оновленого» формату передачі «Книга.UA» на Першому національному телеканалі. Наразі цей формат трошки «рихтонули», але чомусь саме в той бік, який у мене викликав найбільше нарікань. Наразі мені потрібно було знову подивитися передачу (не в ефірі, а на сайті каналу), оскільки там демонструвався сюжет про Євгена Положія (див. закінчення цього тексту), матеріал до якого знімали під час творчої зустрічі письменника в «Книгарні Є» до якої я мав відношення (з модеруванням самого Андрія Куркова).

Отже, суттєвою зміною за два місяці в форматі передачі стало те, що ведучих тепер двоє і один з них перейшов повністю на російську мову. Оскільки їх двоє, то вони вже можуть поговирити між собою. Для ведучіх це може й добре, але який сенс в цьому? Не знаю, хто їм пише тексти «відбивок» (чи як вірно –«підводок»?), але ці «скетчі» на рівні «Кабачка 13 стульев», просто відгонять, в кращому випадку, нафталіном, а то й несмаком. Мабуть треба бути Спартаком Мішуліним та Наталією Селезньовою, щоб спробувати «оживити» такі діалоги, та й передача мабуть тоді повинна бути гумористичною. Оскільки співведучі не є акторами або майстрами дикламації, то, на мою думку, їх діалоги нагадують швидше репетиції аматорського сільського театру.

Слід зазначити, що режисура та відеоряд передачі зроблени професійно і у мене особисто зауважень не викликали. Я б сказав так: передачу можна дивитися, якщо вимкнути звук та вмикати його, коли є «пряма мова». Адже коли чуєш інформації, що видається з розумним виглядом глядачу, хочеться спитати: а звідки ви це взяли? Наприклад, в зазначеній вище програмі ведучі чомусь Євгена Положія називають переможцем конкурсу «Книга року» Бі-Бі-Сі. Мені б цього теж хотілося:), але бути номінованим – ще не перемогти, нажаль.

Про те, що значна частина часу передачі приділена не український книзі, то зрозуміло (мабуть оплачене російське бабло треба відробляти). Але, коли ведучі роблять вигляд, що порівнюють події та тенденції книжкового ринку і для порівняння беруть лише російський ринок, то виникає питання: інших ринків не існує? Може прослідкуємо тенденції на словацькому або французькому книжкових ринках?

Так само, викликає питання проведення «опитувань» з книжкової тематики, що роблять творці програми в так званих професійних групах читачів. Якщо вже опитувати, наприклад, комп’ютерників, то опитати їх треба і в Одесі, і в Харкові, і у Львові, і в Ужгороді, а не лише в одній фірмі в Києві. Я розумію, що важко зробити кальку з американських програм, але тоді хоч не дискредитуйте ідею!

Отже, для себе зробив висновок: сенсу дивитися передачу хоча б з професійної точки зору, як не було, так і не має.