«Крутая плюс» або «Терористка-2»: Відроджена з попелу

Тримаємо в руках другу частину вже знайомої нам «Терористки». В принципі, «Крутую плюс» можна читати як самостійний твір, але, звичайно, щоб мати перед собою повнокровне художнє полотно, варто розпочати з першої книги. Марина Меднікова іде в ногу з часом, тож успішно спіймала хвилю необхідного народу жанру – роман-серіал.

Адже навіть ті, хто дорікає творцям мильних опер телебачення мимохіть все ж дивляться їх доволі часто. Як серіали затягують у свої нетрі бабусь-пенсіонерок, домогосподарок та багато-багато інших верств населення, так само і «Терористка-2» не відпускає погляд і свідомість з першої і до останньої сторінки.

Ну, і за законами жанру, спочатку гади і «падонки» керують світом, а позитивні і світлі персони від цього плачуть. Зате наприкінці «наші» всипають перцю «не-нашим» і закон всесвітньої справедливості активно вступає в дію.

Проте, як не дивно, для серіального жанру, попри стандартну схему розвитку подій («наших б’ють, наші мстяться»), на сторінках роману не видно розмазаних сентиментальних соплей, за що я авторці дуже і дуже вдячна.

Основний акторський склад залишається з попередньої частини, тож кому небайдужа майбутня доля Зірки Симчич і Командо, слідчої Тетяни Кулик та її (?) дитини, скандального журналіста Олежка Ткача, Травки, Маріванни та інших, раджу почитати.

Марина Меднікова не полишає свій легкий гумор, тож її мова так само як і в першій частині зі смаком приправлена тонким гумором. Знову, читаючи її виписувала милі українські слова на кшталт «кишківника». Коротше кажучи, отримала море задоволення. Відкрила книгу, випала в інше життя, закрила книгу, повернулась до звичного: читати її дуже легко і цікаво.

Цього разу так само не обійшлося без політики як міжнародного, так і місцевого значення. Зірчина подруга (якщо так можна сказати про людину вдвічі старшу) Маріванна продовжує своє активне листування з англійською королевою, а всі сюжетні лінії зав’язано на одній яскравій персоні – успішній бізнес-леді, матері, талановитій підприємниці – Лілії Крутій, яка, на додачу до усіх своїх видатних якостей, хоче стати ще й мером столиці. І всі наші герої певним чином виявляються задіяними у цих виборчих перегонах, які рухають сюжет до розв’язки. З майстерною реалістичністю виписані психологічні образи персонажів, таким чином вчинки, слова і поведінка героїв являють собою цілісну картину особистості.

Єдине, за що Марину Меднікову можна звинуватити у нежиттєвості, це те що усі «дрімз кам тру», але на те ж він і серіал, еге ж?