М. Закусило. “Книга плачів” як засіб проти цинізму

Інструкція з застосування.

Передусім, ремарка: якщо Ви – переконаний скептик, Вам то не допоможе.

Склад лікарського засобу:

діюча речовина:
один роман-міф (144 сторінки) містить:

- гіперболізацію практично кожного явища примарної дійсності
- міф (причому, як би ви не інтерпретували для себе це прегарне слово – вузько, широко, надто широко – в даному разі ви завжди потрапляєте в суть)
- подекуди неймовірний суржик – будьте готові до важкої артилерії
- стандартно, як кофеїн i парацетамол, але без цього нічого не буде – безліч порушених питань (есхатологія, цивілізація, віра й релігія – як завжди, знайти у творі можна що завгодно)
- орієнтовно позитивних героїв-самогубців, які роблять спроби філософського осмислення буття свого народу (себе, своєї родини, свого села, планети Земля – на вибір), але зрештою, дійшовши кожен свого кульмінаційного моменту (подорожі світом померлих після удару блискавки, наочного знайомства з іклами упиря i каліцтвом – знову ж таки, на вибір), вдаються до певних (невтішних чи втішних) висновків: дві особи (Карпо Сахринь, Хома Кріпак)
- відьом i відьмочок (зрештою, поняття дуже широке, оскільки логіка автора така, що всі жінки – відьми + назвати хоч когось із них персонажем негативним чи позитивним неможливо, бо як не парадоксально, але усі вони за своєю суттю – люди, а отже, як пояснює автор на останній сторінці (краще б він цього не робив, інтрига втрачається враз, i ти ледь не плачеш від розчарування: “пане вчителю, ну я ж стільки разів казала, що більше так не буду...”) – істоти немічні, що за земне життя не змогли зробити нічого доброго, а лише мстилися – майже цитата) так от, відьом i відьмочок полічити не вдалося зогляду на постійні метаморфози, роздвоєння особистості i невизначену стать дерев-односельців
- вочевидячки зіпсованих брутальною цивілізацією, слизьких негідників (людей по-своєму нещасних, позбавлених творчої уяви i світлих почуттів – ба навіть розуму, натомість наділених до абсурду здоровим глуздом, а, як відомо, на самому здоровому глузді далеко не заїдеш + навіть з ними важко розібратися, бо отримують свою кару i самі стають нечистими вершителями долі односельців) – трохи є
- надій на спасіння (дуже примарних, в особі малого глухонімого Пастушка i його калинової сопілки, а також трохи егоїстичного, але загалом співчутливого i прогресивно мислячого символу світанку Півника) – отож, дві
- плюс кінець світу – одна штука

допоміжна речовина:
- упирі, вовкулаки, вовки, жаби, гади, жуки, павуки, корови, свині, кров (від людської до свинячої), смерть, труни, труни, труни, бусли, ворони, русалки, миші-ембріони, старці, дерева-односельці на цвинтарі, мерці, примари, янголи, скрипалі, перевтілення, нещасні випадки, кара Господня, приреченість – над міри.

Лікарська форма:
Книжка.

Фармакологічні властивості:

Cтимулює частково розумову i на сто відсотків емоційну діяльність (за винятком останніх сторінок). Щоправда, висновків краще не робити (тим паче, що автор сам зробив це для нас у довгому останньому абзаці) – цей процес уніфікує i спрощує яскраві відчуття, тобто переводить енергію емоціо, якої й так зазвичай бракує. Думати краще над окремими рядками, окремим фактами – спробувати перетворитися на людину ще-не-розумну, яка не вміє абстрагувати. Або повірити. Ефект, якого, певно, очікує автор від логічних висновків (проти яких, до речі, сам же частково виступає, заодно й проти вандалізму цивілізації, наголошуючи на щирих почуттях на противагу холодному розумові) раптово виникає серед невловимих асоціативних рядів, стимульованих твором – ми відчуваємо, про що йдеться, а пояснити не можемо. А щойно зможемо – зникнуть чудасії метаморфоз, зникне, зрештою, відчуття кінця світу.

Якщо емоційного ефекту досягнено, лікувальний процес пішов.

Прихильники раціоналізму, логічної вмотивованості того, що відбувається, i стрункого динамічного сюжету або вилікуються, або дійдуть до сказу.

Показання:

- легкі форми цинізму i скептицизму
- атеїзм на початковій стадії
- вкоріненість у сіру буденність
- брак роботи

Протипоказання:

- надмірна емоційна чутливість
- будь-які прояви депресії
- безсоння
- повна відсутність уяви
- ненависть до світу людей

Застереження при застосуванні:
Не рекомендується читати в періоди інтелектуального навантаження, стресових ситуацій, нервового виснаження.

Сумісність:
При прочитанні краще відкласти Маркеса й Шевчука i повертатись до них не раніше, ніж оговтаєтеся від роману-міфу. Або ж найстійкішим скептикам: задля експерименту зробити на дозвіллі порівняльний аналіз “Книги плачів” із “Сто років самотності”. Знайти десять відмінностей.

Спосіб застосування та дози:
бажано просто сісти i прочитати, не відриваючись, інакше відчуття розбредуться, зате в тверезому розумі натрапите на зловісні останні сторінки

- діти до 16 – проконсультуватися з власним психотерапевтом
- діти з 16 до 18 – порадитись з батьками
- кому за 18 – перед вживанням уважно прочитати інструкцію i переконатися, що ви не маєте протипоказань

Передозування:
В разі випадкового прочитання двічі підряд – негайно прочитати кілька любовних романів.

Побічні ефекти:
У поодиноких випадках у людей зі слабкими нервами спостерігаються галюцинації, невмотивовані страхи, порушення сну.

Термін придатності:
Бажано після кінця світу не читати.

...просто собі село повільно котиться до голосу сурми третього Ангела.